Аттіла (Етеле, Etcel, Atli (396–453 рр., Панонія) – вождь гунів з 434 року, підніс Гунську імперію (місцезнаходження столиці невідоме) до вершини могутності. З 445 року – володар велетенської держави в Східній Європі, що, за приблизними описами стародавніх істориків, простягалася від Чорного моря до річки Рейну та від данських островів до правого берега Дунаю. Здійснив спустошливі походи в Іллірію (447), Галію (451) та Італію (452).
Де ж князь Олег (Віщий) видряпав Вишгород, щоб подарувати його майбутній княгині Київській Ользі? Про це узаконений тепер вченими мужами літописець Нестор майбутнім поколінням 1000 років тому не написав… Ідею потьомкінського села відкидаємо: таке шулерство могло з’явитись тільки у мутантів татарської орди за славної  цариці Катерини ІІ. 
На території сучасної України ніколи не було Торричелевої пустоти, як відносно території, так і відносно до населення, як це подається часто у імперських мудруваннях. З ІІ по VІ віки територія України покривалась владою неосяжної імперії вожака Аттіли  – від Кавказу до Риму та Галлії. Імперія Аттіли, до нього та і після нього, базувалась на союзі племен тюрсько–язичних хунну, угрів і сарматів, кажуть, що з Приуралля. Вожак гунів Аттіла з 434 року підніс їх державу з центром у Панонії (район озера Балатон в Угорщині) до вершини могутності. Він поширив свою владу на схід до Волги, на захід до Рейну, на північ до островів Датського архіпелагу, на південь – за Дунай.
Панонійці в той час проживали на території сучасної Угорщини, Югославії, Австрії.
У 443, 447-448 рр. гуни, очолювані Аттілою, опустошили частину території Східної Римської імперії. Між іншим, гуни нишпорили і в себе. У 70 році ІV століття вони зруйнували Пантікапей (місто, де потім виникне Керч). 
 В 451 р. Аттіла напав на Галлію, але був розбитий римсько-германськими військами Аеція.
В 452 р. напав на Північну Італію. Успіху не мав. Повернувся до Києва, де організував свою столицю.
У 453 році в розпал підготовки до вторгнення в Східно-Римську імперію, перед походом вирішив зміцнити власні сили, заручившись підтримкою готів. Для цього влаштував власне весілля з готською принцесою Ільдеко. Помер від внутрішнього крововиливу у весільну ніч у своїй ставці (здогадно на р. Тиса в Панонії). Існують також інші версії смерті: одна з них – вбивство власним зброєносцем при пособництві Ільдеко за намовою Аеція, інша – необережно убив себе кінцем стріли при розриві тятиви. За переказами та легендами Аттіла похований у трьох трунах – золотій, срібній і залізній. Слуги та свідки поховання були вбиті. Тому знаходження могили Аттіли невідоме.
Після смерті Аттіли союз племен розпався. Гуни зникли з історії – а може, вони стали зватись у нас сарматами чи скіфами?
Розпад союзу тюркських племен не означав, що досягнута ними цивілізація теж загинула. Всі села, поселення, чи щось інше, з людьми продовжували своє життя та розвиток. Зокрема і Вишгород. Якщо брати до уваги історичні дослідження Івана Білика, то в часи Аттіли Вишгород вже повнокровно існував. Там, як мінімум, базувались військові підрозділи Аттіли. Там, де є солдати, там є і жінки. А там, де жінки, там є і діти. Там є природне життя…
Аттіла помер у Києві. Ніхто в світі тепер не претендує на його нетлінні останки та на його могилу як місце поховання. А його могила тисячоліттями знаходилась на кургані у Вишгороді. Коли цей курган намірились знівелювати, то провели його дослідження. Було заявлено, що поховання на кургані розграбоване. А по всьому, тут була захоронена велика людина з минулого. А хто ж це міг бути? У всіх випадках – це не князі Київського столу. Після навали Батия вже недоцільно було там що-небудь шукати. Якщо і були якісь очевидці, аналогічні образу Нестора, то вони загинули. А після татарської плюндрації на місці Вишгорода зіяло величезне попелище, в якому згоріла і слава Вишгорода, як гаремного містечка Київського князівства… і можливі раритети того часу.
Кілька сотень років пустині і забуття. Поки Аттіла діяв у Європі, його діяння якимось чином фіксувались і ставали реперами в історії. Коли він попав у Київ, то в Європі, образно, випав в осад. На нашій землі грамота в наочному вигляді з’явилась у ХІІ столітті, а головним грамотієм, бібліотекарем, книжником і архітектором у Київському князівстві сучасні патріоти вважають Ярослава Мудрого, але, скоріше за все, він був безграмотним. Він прожив своє князівське життя (978-1054 рр.)  далеко до появи реальної грамотності (ХІІ ст.) в князівстві.
 У минулому (та і тепер) помітних людей, вождів і святих хоронять на видноті. А цей, сплюндрований тепер, курган був найвищою точкою поселення. На початку будівництва Київської ГЕС тут було місце збору і змагань лижників: з’їжджались з нього до місця, де знаходиться тепер площа Шевченка.
Раніше Москва не займалася питаннями історії, які в тій чи іншій формі нівелюють її власні претензії на світове панування. Та і до появи Москви на карті Європи протягом восьми століть Аттіла був не потрібний нікому.
Але нещодавно в Україні з’явився пророк – бард Василь (Живосил) Лютий, який копнув в нашу історію глибше на тисячоліття і створив гімн всіх часів і народів України «Меч Арея». Ось одна із строф гімну:
…Чаркес – чарівний меч Арея –   
Тримав Гатило,* богом даний,
Тримали Тур і Святослав,
Тримали витязі-князі,
Не раз Аратту** і Борею,   
Тримали лицарі-гетьмани,
І Русь він щиро захищав.
А зараз він в твоїй руці…
Про Аттілу в Україні описано в історичному романі І. Білика «Меч Арея».
Так чи не пора ставити крапки на білих сторінках історії України, а Вишгорода і подавно? Те, що ми знаємо всі – це популістські лозунги з історії.
Чому козаки вшановували Покрову, і дотепер вшановують,та ще й День козацтва в цей день, коли вона, ця Покрова, тобто моління перед Влахернською іконою, привело до загибелі в Босфорі козацького флоту князя Київського Аскольда в часи облоги Константинополя в 860 році? А того, що були затуркані і напівграмотні, а то і були простими невігласами, хоча воїни з них були достойні! Влахернське моління привело до перемоги над козаками, а ми продовжуємо молитись цій чужій над нами перемозі! А скільки ще цих нісенітниць треба чистити? А та перемога в 860 році – нечуваний поворот в історії!
Висновок: Гатила (Аттілу) треба зробити національним героєм України №1! Відновити поховання Гатила (може, навіть не в історичному місці). Пам’ятник Гатилі мусить бути не менш імпозантним, чим в Ріо-де-Жанейро Ісусу Христу, і стояти йому на найвищій точці земної поверхні у Вишгороді! 
Ці заходи не тільки історична справедливість і патріотизм, але й чисто комерційний проект – туристам не буде кінця ні зимою, ні літом! А з Європи тим більше! 
Держава мусить будуватись на міцних наріжних каменях історії і безперервності буття.

Анатолій МИСЬКО, 
почесний громадянин Вишгорода, краєзнавець

*Гатило – так в українському фольклорі іменується Аттіла.
**Аратта – Українська держава часів Трипільської цивілізації.