Із першого травня набувають чинності деякі норми законів «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік». Ці норми мали запрацювати ще майже рік тому – у червні 2018 року, проте за ініціативою уряду та місцевої влади парламентарі відтермінували запровадження змін.
Як зазначив віце-прем’єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко, цей закон вступив у силу у результаті двох років великої командної роботи, яка тривала від моменту подання до парламенту законопроекту «Про ЖКП» у 2015-му – до прийняття його у листопаді 2017-го. За його словами, цей закон «запускає ринок житлово-комунальних послуг, встановлює чіткі правила взаємовідносин між споживачами та надавачами послуг, дає споживачам механізм захисту своїх прав». Геннадій Зубко наголосив, що цей закон складний, проте необхідний для того, щоб забезпечити якісні послуги споживачам та рухатись до європейських стандартів та енергоефективності.
Дев’ятого листопада депутати схвалили закон №1581-д про житлово-комунальні послуги, який експерти і політики називали ключовим кроком для реформування галузі. Новий закон стосується всіх українців, але найбільше все ж таки городян. Адже він встановлює новий порядок укладення договорів на отримання комплексу житлово-комунальних послуг – водо-, газо-, тепло-, електропостачання, вивезення сміття, послугу управління будинком.
Ідеться, зокрема, про регулювання відносин між мешканцями і тими, хто надає житлово-комунальні послуги. Документ покликаний перевести ці відносини у ринкову площину і надати нові можливості співвласникам будинків.

Що саме зміниться?
Закон впроваджує типові види договорів, які дозволять співвласникам будинків або окремим споживачам самостійно обирати модель постачання комунальних послуг у їх будинках. Так, вони зможуть домовлятися з компанією-управителем, яка буде надавати послуги, щодо вартості послуг. Так само співвласники зможуть делегувати управителю частину функцій з управління спільним майном будинку. Закон передбачає вичерпний перелік прав та обов’язків між трьома управителями – виконавцями комунальних послуг та споживачами таких послуг. Що дуже важливо, він містить норми, які передбачають відповідальність за відсутність послуг або неякісне їх надання. Завдяки цим нормам у споживачів з’явиться механізм захисту своїх прав. Типові договори, які будуть укладатися між споживачами і управителями, повинен затвердити Кабінет Міністрів. 
Крім цього, закон передбачає монетизацію субсидій на надання житлово-комунальних послуг. Тобто споживач, який має субсидію, може отримувати гроші на оплату житлово-комунальних послуг, а не знижку на послугу. Це дозволить співвласникам будинків вільно розпоряджатися ресурсом та стимулюватиме ощадливе використання ресурсів і впровадження енергоефективних заходів. Порядок виплати таких субсидій так само повинен затвердити Кабмін.
Окрім комунальних послуг, закон унормовує порядок надання послуги з управління будинком, який раніше юридично не був визначений. Закон передбачає, що на ринку комунальних послуг буде лише троє гравців, які уже згадувалися вище – це споживачі, тобто мешканці квартир, управителі та виконавці комунальних послуг. Зокрема, йдеться про компанії, які постачають гарячу та холодну воду, газ, електроенергію, вивозять сміття тощо.
Споживач може бути індивідуальним, тобто кожний мешканець у будинку окремо, та колективним – юридична особа, що об’єднує усіх співвласників у будинку та діє в їхніх інтересах (ОСББ). Управителем багатоквартирного будинку може бути компанія (юридична особа) або спеціаліст (фізична особа-підприємець), яка надає послуги з управління будинком на підставі договору із співвласниками цього будинку. Основна функція управителя – це забезпечити належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території.
Із 1 січня 2019 року запроваджено професійну атестацію управителів на відповідність кваліфікаційним вимогам професії «менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)». Загалом ціна на послугу з управління не буде регулюватися на державному рівні. Її визначатимуть мешканці разом із управителем на етапі укладання договору. Мешканці можуть вибирати управителів самостійно. Передбачається, що конкуренція стимулюватиме управителів знижувати ціни своїх послуг. Фактично ціна залежатиме від витрат на утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, а також розміру винагороди управителя. За даними Асоціації управителів житла, в Україні приблизно 3 тисячі компаній, які надають послуги з управління багатоквартирними будинками. Також є понад 28 тисяч об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.
У Законі прописані обов’язкові послуги управителя, які будуть затверджені у типовому договорі Кабміном, та додаткові. До обов’язкових належать послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Серед них: прибирання прибудинкової території та приміщень, утримання ліфтів, купівля електроенергії для функціонування спільного майна будинку, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Додаткові послуги можуть бути включені до договору за спільним бажанням співвласників та управителя. Наприклад, страхування спільного майна, організація здавання в оренду майна, проведення капітального ремонту тощо.
Що буде з ЖЕКами? ЖЕКи у розумінні нового закону можуть бути управителями. Усе залежить від волі та активності співвласників. Якщо вони бажають самостійно обрати іншого управителя, ніж той ЖЕК, що наразі надає послуги, погодити із ним перелік робіт та послуг, та відповідно ціну, закон дає таким співвласникам всі можливості для реалізації цього бажання.

Чи буде нараховуватись пеня за заборгованість?
Після набуття чинності закону в дію введенні норми, зокрема після завершення опалювального сезону, за кожен день прострочки нараховуватиметься пеня. Її розмір не повинен буде перевищувати 0,01% від суми боргу за кожен день затримки. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Також пеня не нараховується, якщо держава має заборгованість із виплати пільг та субсидій або якщо споживач має заборгованість з оплати праці та може документально це підтвердити. Передбачається, що постачання послуг може бути обмежено чи припинено, якщо споживач не погасить заборгованість впродовж 30 днів відтоді, як отримає попередження від постачальника.

Підготувала Христина БАРАНОВСЬКА