Головна » 2018 » Березень » 1 » Моя донечка – «Аrtочка»
16:53
Моя донечка – «Аrtочка»

Чи не найважливішим завданням для людей є відшукати свої життєві фарби. Ми кожного дня розмальовуємо своє життя і починаємо із вибору червоної чи синьої кофтинки. Творчі ж люди прагнуть передавати переживання на полотні за допомогою фарб і пензлів, або виробів із паперу, чи різьби по дереву, або, наприклад, за допомогою тканини… Тут не важливо як і з чого. А все, що вам потрібно для творчості, ви знайдете у маленькій, але затишній крамничці у Вишгороді, яку створила дружина, мама та ініціативний підприємець Катерина Малашок. Як вона на це наважилася, із якими складнощами зіткнулася, чим пожертвувала, що далі планує робити – читайте у нашому інтерв’ю.
– Пані Катерино, як Ви «загорілися» ідеєю, так би мовити, творчого магазину?

– Мабуть, перший крок був ще у дитинстві, я любила малювати та перемальовувати різні картинки з книжок, журналів та всього, що бачила, малювала багато часу. 
Другий крок на шляху до мене сьогоднішньої стався у декретній відпустці. Як і більшість молодих мам, почала займатися рукоділлям, писати картини, декорувати різні дрібнички, шити іграшки з фетру. Постало питання – у нашому місті живе чимало творчих людей, а фарби, матеріали неможливо придбати, за кожною дрібничкою потрібно їздити до Києва. Всі про це говорили, всі чекали… Дитина підросла, настав час шукати роботу. Установи, де колись працювала, закрилися. Тому вирішила зробити щось більш важливе – запропонувала чоловікові відкрити художню крамничку, де можна придбати все необхідне для творчості, а також виставляти роботи. Основна концепція магазину – приймати під реалізацію товари місцевих майстрів. Почали втілювати ідею у життя, їздили на виставки, читали спеціалізовану літературу, шукали постачальників, налагоджували зв’язки. І десь за півроку, за активної підтримки чоловіка, ми відкрили крамничку. Паралельно відбувався переїзд, був шалений ритм, але, якщо ти робиш справу, що до душі – це додає сил. 
– Напевне, були труднощі, паперова тяганина з оформленням?
– Тоді вже були електронні черги, тому затримки з документами не було. Відкрити ФОП зараз нескладно, це швидко.
Я створювала таблиці, у яких розписувала, що потрібно, де придбати, скільки витратити. Дуже допомогли пости у Facebook – у групі майстрів Вишгорода, я запитувала, чим вони займаються, що хотіли б бачити у крамниці, що потрібно для роботи? Я дуже вдячна, що всі активно відгукнулися, а позитивні коментарі додали сил.
Нашим основним постачальником зараз є художній магазин «Rosa», адже у них є все для творчості і навіть трішки більше, а чудові менеджери допомагають і радять.
–  А чому назвали крамничку «Artочка»? Хто вигадав таку гарну назву?
– Її придумав чоловік. У мене було багато ідей, я трохи зациклилась на слові «творчий». Була ідея назвати крамницю творчою точкою, і тоді чоловік сказав: «Можливо, «Art-точка»? І не «Art-точка», а ніжно – «Artочка». Тепер жартую, що у мене не одна дитина, а дві – син Єгор і дочка Artочка.
– Що потрібно для того, щоб розпочати власну справу?
– Для початку певні кошти. На старті потрібно вкласти гроші, зокрема на ремонт, обладнання, і найбільше – на товар. Можливо, хтось здає підходяще приміщення і обладнання. Але головне – це впевненість.
– Катерино, як Вам допомогла підтримка чоловіка?
– Стовідсотково! Він зрозумів мене, сказав, що це чудова ідея, що вірить у мене.
– А чи плануєте створити мережу спеціалізованих крамниць?
– Спочатку я говорила лише про Вишгород, а вже коли почала у цьому «варитися», то подумала, що не варто зупинятися на одному місті. Як побачила перше фото з готовою вивіскою, сказала, що я бачу таке і в Кракові. Тобто амбіційні плани є, а як воно буде, покаже час. 
– Значить, якщо розширюватися, то лише за кордон? 
– Ні, не обов’язково, просто я бачу, що такий формат можна поширювати і за межі України. 
– Що було найскладніше на старті?
– Це коли закінчили ремонт у маленькому приміщенні, під’їхала здоровенна машина вщент забита величезними ящиками. Я зрозуміла, що коли все перенесемо до крамниці, то я  туди не зайду. Але дякую працівникам – допомогли із цим впоратися. Під час встановлення стелажів та розміщення товару ми й познайомилися ближче.
– Як добирали персонал? Чи орієнтувалися на те, що працівники теж повинні бути творчими людьми?
– Дібрати ідеальних працівників допоміг мій друг Ігор, коучер, який добре знається на правильному доборі персоналу, разом зі мною проводив співбесіди, виявляв сильні та слабкі сторони кандидатів. Дівчата, яких ми обрали, сподобалися відразу. Вони займалася іншими справами, але згодом одна із них захопилася декупажем, зараз навіть проводить майстер-класи, друга вишиває бісером, колись цим займалася. 
– А яких принципів Ви дотримуєтесь у житті, як добиваєтеся бажаного?
– Все, що роблю – повинно бути найкращим. Для мене це дуже важливо. Це як комплекс відмінниці. Як відкривали крамницю, то багато хто говорив, що можна було стільки не вкладати, навіщо такий широкий асортимент – у тебе ж нема конкурентів, і так далі. Але, якщо взялася, то повинна створити щось варте уваги, щось фірмове, як у великих містах чи в Європі. Радилася із людьми, які розуміються на цьому, зокрема мені допоміг Олесь Піщяк (експерт-викладач шведського проекту для власників бізнесу «DYB» та гостьовий спікер у львівській бізнес школі «LvBS», автор книжок з аналізу та реорганізації системи продажу «Аудит продажу», «300 продавців»). При створенні крамниці я хотіла весь товар розмістити за спиною продавця, за прилавком. Саме Олесь переконав мене, що має бути вільний доступ до товару, адже творчі люди обов’язково мають підійти, доторкнутися, роздивитися, порівняти. Тоді повністю змінили концепцію, хоча це було за місяць до відкриття. Було дуже приємно, коли ми відкрилися, і Олесь Піщяк відзначив, що крамничка виглядає дуже по-європейськи.
– На що Ви орієнтуєтесь зараз, які плани на перспективу?
– Я мрію про розширення. Постійно хочеться додати щось нове, а місця, на жаль, не вистачає. Коли замовляю новинки, дівчата-продавці попереджають, що нема місця. Це те, що зараз турбує. А на перспективу – це відкриття другої «Artочки». Зокрема, орієнтуємося на міста-супутники Києва, на нові райони столиці.
– Катерино, а чи вважаєте себе успішною у цій справі?
– Я завжди прагну більшого, тому мені важко відповісти на це запитання. Бувають різні дні і ситуації. Під час відкриття я вірила, що люди підуть, адже у нас багато творчих особистостей. Але, можливо, не всі знають, комусь важко змінити місце, де він постійно купує, і продовжує їздити, наприклад, на Петрівку. Хоча я відслідковую, щоб ціни у нас і на Петрівці були однакові, хоча це складно. Це у мінус комерційній діяльності, адже немає тих оборотів, як у магазині на Петрівці, а за оренду і всі витрати ми платимо так само. Важко утримувати ціни, але стараємося. Радію, коли приносять роботи місцеві майстри. Звісно, роботи не відразу знаходять покупця. Проте все більше людей схиляються до покупки хенд мейду (предметів, зроблених власноруч). 
– З якими майстрами «Artочка» співпрацює? Чиї роботи можна придбати?
– Немає, як такої, договірної основи. Наш клієнт може виставити роботи. Найбільше робіт  Лейли Осадчук з Осещини. Крім картин, вона створює дизайнерські сумки із шкіри, я, наприклад, маю оригінальну. Також представлені роботи Олени Ясіної, яка має свою художню майстерню «Art cloud». 
– Напевно, Ви чимось пожертвували заради відкриття спеціалізованої крамнички?
– Довелося продати машину. Загалом це працює навзаєм. Власна справа дуже багато дала мені у творчому плані. 
– У роботі завжди виникають складні ситуації – то як «викручуєтеся»?
– Не було ще такої ситуації, щоб сказати собі, що все – закриваю «Artочку». 
– «Artочка» працює для всіх творчих людей?
– У крамниці щось знайде і маститий професіонал, і юний початківець. Також ми зорієнтовані і на дітей. Наприклад, тісто для ліплення, щоб розвивати моторику рук, пальчикові фарби та інші товари. Для початківців, які ніколи пензлика у руках не тримали, є набори для творчості. Це картини за номерами. Інколи кажуть, що це не творчість. Але чому? Адже людина, яка написала картину, по номерах «ознайомилася» із фарбою, пензлями, технікою. Згодом початківець прийде за набором по контуру. Він складніший, тут самостійно підбираєш, змішуєш кольори. І, нарешті, після того, як людина трохи «наб’є» руку, вона приходить і купляє чисте полотно, щоб намалювати щось своє. Щоб творити – потрібно пройти ці етапи становлення та знайомства із фарбами, живописною технікою.
– А що не залежується на полицях, що покупці «беруть»?
– Перше – це картини за номерами. Їх люблять і часто купують. Також пластика – це полімерна глина, та фетр, це полюбляють діти, адже вони недорогі, і можна створити оригінальний сувенір чи іграшку. Декупаж – цим полюбляють займатися мами, адже можна власноруч створити, наприклад, скриньку для прикрас тощо.
– «Artочка» стимулює людей творити. А що надихає Вас?
– Наші клієнти та мої амбіції змушують рухатися вперед, вимагають бути першою. Так і наша крамничка. Ми завжди першими прикрашаємо її до свят. Інколи й часу не вистачає, але сиджу ночами, щоб вранці ми були найкращими і першими, адже надихаємо інших своїм прикладом. І, звісно, відгуки клієнтів, коли хтось заходить уперше, зазвичай кажуть: «Дякую, що Ви відкрились!».
– Чи багато часу забирає «Artочка», вона справді є Вашою другою дитиною?
– Дуже багато. Спочатку уваги було менше, але зрозуміла, що повинна більше віддаватися улюбленій справі. Один чи два рази на тиждень працюю продавцем, спілкуюся із покупцями. Це інший погляд на діяльність крамниці, багато нового пізнаєш від спілкування з відвідувачами. Була смішна історія, пов’язана з дисплеєм, на якому були представлені мастихіни (інструмент для живопису). Він стояв біля прилавка, люди постійно за нього  чіплялися. Дівчата-продавці говорили про це, але я не знаходила іншого місця. Коли сама стала за прилавок, то швидко знайшла. Одна справа, коли чуєш, а інша, коли бачиш на власні очі. Для мене – це безцінний досвід. Прагнемо поновлювати асортимент, щоб не було однакового. 
– Чи дорого орендувати приміщення у Вишгороді?
– Дуже. І так вважають всі орендатори у місті. Як на мене, це «неадекватні» ціни. Можливо, через брак конкуренції. У підприємців немає великого вибору, тому платимо, скільки скажуть. А ціна така ж, як на метро «Оболонь» у Києві чи на вулиці Героїв Сталінграда біля набережної. 
– Чим Ваш магазин вирізняється, чим привертає увагу потенційних відвідувачів?
– Ми створили певний імідж, адже довго працювали над вивіскою, дизайном та асортиментом. У нас можна придбати як матеріали для художніх робіт, так і готові вироби майстрів. Ми поєднали магазин і галерею. Прагнемо активізувати людей, щоб творили для душі. Все у Вишгороді відкривалося для «шлунка», а для душі – нуль, нічогісінько. Так не має бути! «Artочка» це змінила.
– Катерино, будь ласка, декілька слів для читачів «Слова».
– Кожна людина повинна відчувати себе щасливою. Дуже важливо робити те, щоб бути  щасливим. Багато хто каже, що не вистачає часу. Я вважаю, що іноді можна «схалтурити», наприклад, у домашній повсякденній роботі на кухні, і викроїти час для себе, для душі, для створення чогось свого, нового та неповторного. Це окрилює.

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 195 | Додав: slovo
comments powered by Disqus