Витоки літописної річки Почайни, в якій хрестилася Русь, починаються з Вишгорода. Про це красномовно свідчить план полковника Київського гарнізону Івана Ушакова за 1695 рік. «Річка Почайна згадана в «Описах Київського намісництва» 70-80 рр. XVIII століття, однойменну київську річку там названо Великою Почайною», – згадував у своїх працях відомий місцевий краєзнавець Василь Ростовський. Про вишгородську Почайну згадано у праці М. Стеця «Спогади про Куренівське повстання» тощо. 
У рамках проекту «Легенди Вишгородщини», сумісно з ГО «Почайна» (м. Київ), Вишгородським історико-культурним заповідником здійснено комплекс заходів щодо вивчення матеріалів, згідно з якими підтверджується, що легендарна річка Почайна брала свій початок із вишгородських висот. Реконструкція витоків річки Почайна, яка була здійснена на основі військово-топографічної мапи 1932 року. Реконструкція була виконана краєзнавцями Володимиром Литвиненком, Вадимом Перегудою, художником Олександром Кочубеєм, координатором проекту «Легенди Вишгородщини» Наталією Руденко, художником Веронікою Орленко, програмістом Віталієм Обухівим.
Сьогодні єдина річка в Україні, яка не має офіційно визнаного місця своїх витоків – це Почайна. Та і самою річкою вона була визнана декілька років тому, завдячуючи бурхливій діяльності громадського об’єднання «Почайна» та громадської активістки Анабелли Мориної у Києві. Це факт реального відродження історії та культури України, яку в нас буквально крали та цілеспрямовано знищували протягом останніх століть.
Визнання витоків Почайни у Вишгороді піднімає на поверхню інші, не менш резонансні питання.
Перше. Історичний статус Вишгорода, не як провінційного чи одного із другорядних міст давньої Русі, а одного із головних княжих місць Русі, а можливо, і першого адміністративного та духовного центру зародження держави Україна-Русь. Спасо-Преображенський Межигірський монастир, який міг існувати ще за два століття до виникнення самої Києво-Печерської лаври, тільки додаткове тому підтвердження.
Друге. Можливість проведення першого хрещення Русі князем Аскольдом у 860 році на берегах річки Почайни у Вишгороді. На жаль, відомий «Аскольдовий літопис» не зберігся, але не виникає сумнівів, що він існував...
Третє. Піднімається логічне питання, а чи не до Вишгорода, по річці Почайні, піднімалися посли імператора із Візантії і тут їх приймала княгиня Ольга? Відбувалося це після повернення її з Царграда у 956 році. Уже по її поверненні, оповідає літописець, завітали грецькі посли й передали їй слова імператора: «Я щедро обдарував тебе. Ти ж казала до мене: «Коли повернуся на Русь, багатих дарів пошлемо тобі: і челяді, й воску, і хутра, і воїв численних на підмогу». Ольжина відповідь була така: «Коли ти, – каже, – постоїш у мене в Почайні, скільки я в Суду, тоді дам тобі». І послів, сказавши те, відпустила». 
Звичайно, що офіційне визнання самого факту витоків річки Почайни із Вишгорода, тільки мотивує для подальшого ретельного дослідження давнього міста, стимулює бурхивий розвиток туризму у майбутньому.

Вадим ПЕРЕГУДА, краєзнавець