Головна » 2018 » Березень » 22 » Комяга із глибини віків
19:17
Комяга із глибини віків

Пам’ятаєте давню легенду? Засновником Києва вважається князь Кий, який був перевізником на човні через Дніпро. Перевізницею через велику річку була і княгиня Ольга, саме тут, на річці та у човні, майбутня княгиня познайомилась із своїм майбутнім чоловіком – князем Ігорем із роду Рюрика.
 Відомо, що представники сіверянського княжого роду Солов’їв довгий час тримали переправу через Дніпро. Такі дерев’яні човни були відомі і під іншими назвами: комяга (давньорус. комей, комляга, комель, татар. кеме) — у середньовічній Східній Європі дерев’яна довбанка, функції якої залежали від розмірів. Великих розмірів човен, довжиною понад 8 метрів, було знайдено археологами у селі Хотянівка Вишгородського району. У Броварському районі, при добуванні торфу на глибині понад 4 метри, доводилося знаходити рештки загадкових кораблів з високими носами. У книзі Володимира Гузія «Золота очеретина» згадуються не тільки знайдені кораблі, а й пристані, які знаходилися на березі великого прісноводного озера, що розкинулося від Межигір’я до броварських лісів.
Про великі дерев’яні човни – моноксили, довідуємось із рідкісного історичного трактату візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією», який присвятив їм окрему главу «Про росів, що відправляються з моноксилами з Руси до Царгорода». Ось як описує імператор цей шлях:
«Моноксили, що приходять до Царгорода з далекої Руси, є одні з Немогарда (Новгорода), де сидів Сфендослав, син Інгора, архонта Руси, а інші — з фортеці Милиниська (Смоленськ), з Телиуци (Любеч), Чернигоги (Чернігів) і з Вусеграда (Вишгород). Усі вони спускаються річкою Дніпро й сходяться у Вусеграда та фортеці Кіоава (Києва), званої Самватас (із старослов’янської — верхнє укріплення). Слов’яни ж, їх пактиоти (партнери), а саме: кривитеїни (кривичі), лендзаніни (волиняни) та інші — рубають у себе моноксили під час зими і, спорядивши їх, з настанням весни, коли розтане лід, вводять в сусідні водойми. Спустившись до Дніпра, вони приходять до Кіова, де спродують моноскили росам».  
Завжди приємно, коли у музеї Вишгородського історико-культурного заповідника з’являється новий експонат, та ще таких великих розмірів човен: довжина 4,55 метра, ширина у найширшому місці – понад півметра, видовбаний з цільного шматка дерева (верби). Сам артефакт має поважний вік, та ще плюс дерево, з якого він зроблений, за віком дотягує до 100 років! Ось і рахуйте – ця верба, з якої зроблено човен-довбанку, могла бачити самого Великого Кобзаря! Колись саме такого розміру човни, та ще по два, три,  були у кожному господарстві, які розміщувалися на берегах величних річок Київського Полісся – Десни та Дніпра. Недарма село Осещина до сьогодні зберегло  свою історичну і таку промовисту назву – Київська Венеція. Прийде весна, розіллється Дніпро, і на цілих півроку звичайне собі село перетворюється на острів!
Справжню довбанку було придбано у Новосілках, де знаходилась велика православна святиня – знаменита Микільська Пустинь, а ще раніше – колишній літній заміський двір княгині Ольги. «Коли княгиня Ольга стала християнкою, вона не покинула свої Ольжичі, а заснувала там один із перших християнських храмів, помістивши в ньому велику святиню, привезену з Візантії – образ Святителя Миколая, який в подальшому і вирішив долю цієї місцевості, яка отримала назву Микільська Пустинь і стала місцем поклоніння православних християн».
Руслану Володимировичу Стукачу, власнику човна-довбанки, майже 40 років. Зробив цю довбанку ще його прадід – останній з майстрів. Під час форсування Дніпра у вересні-жовтні 1943 року майже усі човни-довбанки були знищені. Треба було все відновлювати з нуля майже рік! Для музею цей цікавий експонат шукали також цілий рік. «Так і відповідного розміру дерева сьогодні не знайдеш, усі вирубали», – розповідає Руслан. Допоміг щасливий випадок. Справа у тому, що човен, який дуже добре зберігся і перебуває у гарному робочому стані, хотіла придбати для себе кіностудія імені Олександра Довженка, і це справжнє везіння, що його вдалося зберегти та залишити на історичній Вишгородщині. Тепер це один із найкращих великих та найцікавіших експонатів  для школярів в оновленому Музеї давнього гончарства XI-XIII століть Вишгородського історико-культурного заповідника, який знаходиться по вулиці Межигірського Спаса, 11. Меценатом цього справжнього відкриття стала директор Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко. Приємно відчути, що, як і колись, повертаються в Україну традиції справжнього доброчинства доби Терещенків, Тарновських тощо. Побільше б таких щирих меценатів – і буде збережено культурну спадщину українців.
У майбутньому Вишгородський історико-культурний заповідник планує розширити колекцію човнів-довбанок. Звертаємось до мешканців Вишгородського району – якщо у когось на подвір’ї зберігається подібний човен чи інші стародавні артефакти, пов’язані з історією Київського Полісся, прохання звернутися до наукового відділу заповідника або просто зателефонувати: (067) 900-57-32. 

Вадим ПЕРЕГУДА,
провідний науковий співробітник Вишгородського історико-культурного заповідника, краєзнавець

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 57 | Додав: slovo
comments powered by Disqus