Головна » 2018 » Листопад » 8 » Чудова, мелодійна, багата і єдина
18:53
Чудова, мелодійна, багата і єдина

Уже двадцять один рік 9 листопада українці відзначають День української писемності та мови. Дата вибрана не випадково. За православним календарем – це день вшанування пам’яті преподобного Нестора Літописця. Саме з-під пера цього письменника-агіографа на початку ХІІ століття вийшла перша редакція «Повісті минулих літ». 
Сьогодні перед українцями постало гостре мовне питання. Ним маніпулюють політики, а мовознавці та журналісти дискутують, збирають круглі столи для його вирішення. Науковий співробітник Інституту соціології НАН України Ірина Бекешкіна свого часу в інтерв’ю виданню «Новое время» зазначила: «Українці стали більше розмовляти державною мовою. 1992-го українською говорили 37% громадян, 2016 року – 42%. Але змінилося ставлення до української та російської мов. 1996 року на запитання «Як ви вважаєте, чи потрібно надати російській статус офіційної?» – схвально відповів 51% опитаних, «ні» – 33%. А вже 2016 року відповіло «так» – 30%, «ні» – 55%. Але різкого стрибка у ставленні до української мови не сталося навіть 2014 року». Зараз все більше видань, посилаючись на різні соціологічні дослідження, стверджують, що мовне питання у свідомості українців вирішене. 
Ми вирішили перевірити ці дані і запитали у пересічних громадян, яка державна мова має бути в Україні та яке їхнє ставлення до постійних дискусій щодо мовного питання в Україні?
Ось деякі відповіді.
Катерина Пащенко: «Безперечно, українська. Як на мене, цим питанням часто маніпулюють. Це важливо, але не важливіше, ніж економічна, політична та воєнна ситуація у країні. Потрібно також розуміти, що ті, хто розмовляє російською, є не меншими патріотами, ніж україномовні громадяни». 
Максим Пінчук: «Однозначно повинна бути українська. Мовне питання – це надумана, роздута проблема».
Ірина Даценко: «Державною мовою в Україні повинна бути тільки одна – українська. Щодо дискусій, то це постійний передвиборчий політичний піар, заробляння голосів серед російськомовного електорату».
Анастасія Соболєва: «Вважаю, що державною мовою України може бути тільки українська, без варіантів. Ставлюся до дискусій такого роду негативно, бо вважаю, що державною може бути лише одна мова, інші – це мови національних меншин. Звісно, враховуючи історичну ситуацію в Україні, зрозуміло, звідки ці дискусії взялися. Проте, як на мене, це питання давно можна було вирішити. Тим паче, зважаючи на сучасну політичну ситуацію в країні».
Ксенія Ковалова: «Беззаперечно, українська. Щодо дискусій, то вони дратують. Як для мене, то про це багато розмов і обмежень. У Швейцарії, наприклад, офіційними є німецька, французька, італійська та ретороманська, і чомусь не виникає дискусій. Вони живуть, працюють та насолоджуються. Вони не обурюються на продавця супермаркету через те, що вона не знає одну із мов».
Андрій Мірошниченко: «Державною повинна бути українська мова. Дискусії – це добре, але важливіше полілог – дискусія, бесіда учасників. Українці можуть навчитися чути, говорити і діяти відповідно до почутого і сказаного. Через придушення одне одного гармонію не створиш».
Юлія Набок-Бабенко: «Державною мовою України має бути виключно українська. І не лише тому, що це зазначено у статті 10 Конституції України. Єдина державна мова – це запорука національної єдності, офіційної уніфікованості та сталого мовного розвитку. В усному чи неформальному письмовому спілкуванні всі мови мають право на існування. Ніхто не може заборонити людині спілкуватися її рідною мовою. Постійні дискусії, що точаться довкола мовного питання – це гра словами й людськими почуттями окремих політиків, а подеколи й переливання з пустого у порожнє. Так, думка кожної людини є важливою. І хай кожен висловлює свою думку. Але державна мова України – українська».
Ольга Гордієнко: «Безумовно, повинна бути українська! Але потрібно пам’ятати, що у нашій країні проживають люди багатьох національностей, що раніше нашу мову паплюжили, нехтували нею та нав’язували російську. Таким чином, більшість наших предків спілкувались і спілкуються з нами російською. Але нам це зручно. Вважаю, що кожен із представників інших країн та національностей, хто проживає на території нашої держави, має знати українську і в державних установах розмовляти нею. Із близькими, вдома, з друзями нехай спілкуються своєю мовою, не бачу ніяких перепон та злочину в цьому».
Катерина Євстратова: «Українська! Дискусії закінчаться тоді, коли всі нарешті зрозуміють, що врешті буде мова одна, державна, як у всіх цивілізованих країнах. Бо самостійна країна не може бути у мовній залежності від інших країн, тим паче країни-агресора. Завжди дотримуюсь думки, що російська мова може бути тільки у розмовному просторі. Тобто ніяких меню у кафе, у виступах депутатів, у ЗМІ та на телебаченні. І майбутнє покоління потрібно привчати до того, що і у розмовному просторі гарно спілкуватись рідною мовою. Щоб для них російська мова була незвична у повсякденному користуванні».
Денис Левіков: «Вважаю, що через кілька поколінь українська мова буде використовуватись більшою частиною населення України. Зважаючи на все жахливе, що трапилось останніми роками, події 2014 року, бойові дії на Сході України – це зміцнило національну свідомість українців».
Наталя Сукач: «Немає мовного питання, є постійне акцентування на ньому для посилення конфліктів та відволікання уваги від важливих питань, що хвилюють нині українців».
Василь Михальчук: «Підтримую лише автономізацію мов, тобто вивчення їх у школах, не більше. Мова державна – українська. А дискусії на тему мови організовуються певними силами для розвалу державної політики».
Мовне питання в Україні для більшості опитаних – це вигадана тема перед виборами, якою щоразу маніпулюють, за допомогою якої прагнуть розширити коло виборців, які проголосують за того чи іншого кандидата. Отож у відповідях можна простежити одну думку, що, попри все: місце народження, мову, якою розмовляють у побуті чи якою розмовляли твої батьки і прадіди, українці вважають, що державною мовою у незалежній країні повинна бути УКРАЇНСЬКА МОВА. Саме тому багато свідомих громадян України 9 листопада пише Всеукраїнський диктант єдності. Бо українська мова об’єднує всіх –  і киян, і одеситів, і львів’ян, і харків’ян.
Наш великий поет-пророк Тарас Шевченко писав:
Ну що б, здавалося, слова,
Слова та голос, більш нічого.
А серце б’ється й ожива,
Як їх почує…
Ти поспішаєш у ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!

Як у кожної людини є одна мати, так і мова рідна – лиш одна. Людина може знати дві, три або більше мов, але рідною залишається материнська мова. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші матері? Адже цілий світ визнає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 55 | Додав: slovo
comments powered by Disqus