Останній номер газети
Головна » 2014 » Травень » 24 » Свято перемоги чи скорботи?
10:59 Свято перемоги чи скорботи? | |
 За декілька років Великої Вітчизняної війни наша українська земля практично перетворилася на велику руїну. Скільки поту і крові треба було, щоб відновити життя у цій пустелі...
У цей день чомусь не святкується. У День Перемоги хочеться пом'янути всіх земляків наших, які загинули у кривавій круговерті війн та революцій. Зникли у чорториї військових конфліктів на різних кінцях планети, померли через техногенні катастрофи.
«Світе мій убогий! Покажи мені, де на тобі пролилося ще стільки крові, як у нас на Україні. Нема другої України. Нема.., - так писав Олександр Довженко у 1942-му році. - Чи зберуться наші люди знову на Вкраїні? Чи повернуться вони з усіх нетрів, далеких далекостей і заповнять її замість померлих од ворога, од мору, од кулі і петлі? Чи так і лишаться там, а на наші руїни наїдуть чужі люди і утворять на ній мішанину. І буде вона не Вкраїна, а щось таке, що й подумати сумно.»
Пророцтво письменника і кіномитця особливої актуальності набуло сьогодні. І не лише через події на Майдані чи на півдні та сході України. І навряд чи може відтворити їх у пам’яті людей символ скорботи, який пропонується сьогодні Росією? Тобто відтворенням у пам’яті людства військової слави лише Росії (георгієвські стрічки)? Знову згадується Довженко. Якщо вся доблесть синів України у Вітчизняній війні, повоєнних конфліктах, наслідках руйнувань від техногенних катастроф, словом, усі жертви і страждання народу і вся переможна сила після війни хитромудрими руками і перами відповідних «письменників» поміститься в єдиний… котел, а на рахунок українців цими ж таки руками випреться штучно утворений антисемітизм або ненависть до евреїв з усіма наслідками етнічних «чисток», репресій та інших покарань у вигляді ув’язнень, тоді георгієвська стрічка і відображатиме все, що нині твориться в Україні на російський зразок.
Український народ поніс найтяжчі втрати у минулій війні. Ціною величезних жертв здобув перемогу у битві з мирним атомом під час і після Чорнобильської катастрофи. Вистоїть у протистоянні і зараз: уже в кількасотлітній боротьбі за свою свободу і незалежність від старшого брата, по суті, сьогоднішнього окупанта. І навряд чи боротьбу українців гідно відображатиме, чужа георгієвська стрічка.
Більшості людей у Европі 8-е та 9-те травня бачаться як дні загальнолюдської пам’яті і скорботи, що відображає квітка червоного маку з чорним зернятком всередині – символічна чорна куля зла, обрамлена людською кров’ю, без натяку на військові перемоги над мирним життям.
«Бідні мої, рідні люди... У переважній більшості ви, безхитрісно і чесно ставилися ви до трагічної долі своєї землі, великої Батьківщини кожного. Вічна вам слава! Багатьом не судилося розцвісти у житті. Все у нас було, і багатства, і люди – чесні, і трудящі, і здорові, і красиві. Всім узяли – не вистачало тільки доброї долі,» – писав, звертаючись до свого народу, Олександр Довженко. Хочеться додати, що нині гублять нас не лише хвороби і випадкові катастрофи, а людська жадібність, марнославство, заздрість.
Юрій Горовий, «СЛОВО»
| |
| Категорія: Україна | Переглядів: 463 | Додав: komashkov | |