Останній номер газети
Головна » 2014 Серпень 2 » Про дохлих корів та територіальні зазіхання
11:47 Про дохлих корів та територіальні зазіхання | |
 Насправді важко знайти більш суперечливу з етнічно-історичної точки зору землю, ніж сучасна Слобожанщина та Донбас. З огляду на заселення згаданих південних земель, вони скоріше нагадують Північну Америку, ніж цивілізовану Європу. Судіть самі, відкинувши будь-які амбіції та включивши здоровий глузд.
Самі назви міст багато говорять за себе. У Харківській області є, наприклад, міста Лозова і Русская Лозовая. Неважко зрозуміти, яке з двох міст виникло першим… Росія у ХYIII столітті відвоювала степову Україну у турків, але не впоралася з заселенням, і ці землі залишалися порожніми. Тут кочували і росіяни, і українці, і татари, і болгари, і серби, але постійне проживання на цих територіях було відсутнє. Тому після завоювання виник великий російський «миротворчий», застосовуючи новітній термін, план розбудови Дикого поля. Залучали до освоєння та заселення і болгарів, і сербів, і греків і німців, і росіян з центральних частин Росії, і волелюбних українців – втікачів від гніту польських панів та німців-меннонітів (релігійна спільнота, яка селилися з 1789 над ріками Дніпро та Молочна). Планувалося навіть заселити цю землю православними ефіопами, однак не вистачило коштів на подібне масштабне переселення.
Схоже історичне минуле і на Донбасі. Десь із середини XYIII століття, після того як Донбас став південною околицею Росії, на його терени масово переселяли українських селян (щоб землю ефективно освоювали та годували переселенців з Росії, Австрії, Сербії та Чорногорії). Австрійський уряд спочатку дав згоду Росії на переселення пригнічуваних сербів та чорногорців сюди, але потім схаменувся, бо звільнялися землі на кордоні з Туреччиною, чим останні обов’язково скористалися б. Тож велике переселення завершилося через недалекоглядність та недолугість тогочасних російських та європейських політиків. Свідченням сербського сліду є місто Слов’яносербськ у Луганській області. А от Маріуполь стараннями цариці Катерини був заселений представниками грецької колонії, які згодом перемішалися з росіянами та українцями, тому на територію Донбасу, як і розташовану поруч, мали б право зазіхати не лише росіяни, а й греки, серби, німці, болгари тощо… Однак, крім Росії, цього ніхто не робить з огляду на те, що кордони сучасної Європи сформувалися остаточно і безповоротно. Намагання змінити їх є прямою агресією і спробою перерозподілити світ на свою користь. Сучасний цивілізований світ, звичайно, проти цього, тому Росія накликає на себе осуд усього прогресивного людства. І досить прикриватися власною етнічною винятковістю. Не сприймається. Гордо називаючи себе «чистим росіянином», чи, скажімо, «істинним арійцем», ви принижуєте своїх рідних – дідусів, матусь, бабусь і прабабусь. Навіть у найяскравішого прихильника «чистої крові» Адольфа Гітлера прабабуся, як виявилося, була єврейкою. А його спроба завоювати світ обернулася самогубством та величезними людськими жертвами.
Різнобарвна палітра, спрямованих на сучасну Україну цивілізаційних впливів, породжує різного роду конфлікти, як правило імпортовані, завезені, зокрема, політиками сусідньої Росії. В українського народу у наявному внутрішньому конфлікті (революція гідності) мета одна – жити якомога краще. З боку політиків Росії – прямо протилежна: завоювати чуже у контексті геополітичних інтересів, спекулюючи на розбіжностях у поглядах, нестабільності та неспроможності окремих політиків обґрунтувати економічно виважену політику власної держави.
«Нехай у мене корова здохне, аби в сусіда не було дві» – свідчить народна мудрість, запозичена нині росіянами. Тобто – у нас погано, але й у вас не повинно бути краще! Саме так народне прислів’я має читатися в устах росіян і, щоб довести його слушність, наші сусіди готові на все, навіть якщо це війна.
Юрій ГОРОВИЙ, «Слово»
| |
| Категорія: Україна | Переглядів: 414 | Додав: komashkov | |