Головна » 2014 » Листопад » 15 » Чи доживе Українське радіо до свого 100-річчя?
11:16
Чи доживе Українське радіо до свого 100-річчя?
У неділю, 9 листопада, в Україні відзначається День української писемності та мови. Традиційно Українське радіо вже 14 років поспіль до цього дня приурочує написання радіодиктанту. Тобто диктор диктує текст, а всі бажаючі радіослухачі пишуть диктант і надсилають на редакцію Українського радіо для перевірки. Затим відзначаються переможці відповідними призами, які без помилок написали диктант. Тобто метою є перевірка грамотності і вшанування рідного слова.
 
На цей раз диктант називався диктантом національної єдності, хоча текст був про історію Українського радіо, якому 16 листопада виповнюється 90 років від дня створення. Текст радіодиктанту: «Історія Українського радіо – це дивовижна епоха: сотні журналістів-корифеїв, тисячі радіопрограм, мільйони листів і телеграм від слухачів і незліченна кількість таких важливих і почутих слів».
 
А знаєте з якого слова і коли все почалося? Увечері 16 листопада 1924 року з гучномовців, встановлених у центрі Харкова, пролунало: «Алло! Говорить Харків! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!»
 
Харків’яни, затамувавши подих, слухали, як звучить по радіоконцерт.
 
У літопис Українського радіо вписано чимало незабутніх сторінок. Позивні «Реве та стогне Дніпр широкий», не зникали з ефіру в роки Другої Світової війни. Українські письменники Володимир Сосюра, Павло Тичина, Максим Рильський з фронту передавали аудіозвернення, які підтримували бойовий дух народу. А по війні чимало українських родин, розпорошених по всіх усюдах, возз’єднувалися завдяки радіо.
 
Понад вісімдесят годин щодоби – такі обсяги мовлення Національної радіокомпанії сьогодні – у дні її 90-річчя.
 
І зараз, у ці хвилини, коли ви разом із багатомільйонною українською родиною синхронно, слово за словом, пишете радіодиктант, пам’ятайте, це відбувається завдяки нашим спільним зусиллям.
 
Наші домівки єднають радіохвилі, а наші серця – Українське радіо. І це – найпотужніша хвиля єдності.
 
Цьогоріч і я долучилася до написання радіодиктанту. Писала вперше, звісно, не задля призів чи нагород, а задля ідеї національної єдності. Про це я обумовила у листі. Основне, що покликало мене долучитися до цієї акції: по-перше – це текст про 90-річчя Українського радіо – адже третину від цієї дати, тобто 30 років, я працюю редактором Вишгородського районного радіомовлення і цим дуже пишаюся. По-друге: хочу вкотре привернути увагу до стану проводового мовлення, яке планомірно нищать не тільки у нашому Вишгородському районі, а й по всій Україні. Тридцять років тому у районі на 60 тисяч населення було 30 тисяч радіоточок, а нині на 70 тисяч населення – чотири тисячі чотириста радіоточок. Кожного місяця кількість радіоточок скорочується. Причина – продаж державою «Укртелекому» приватній компанії, якій не вигідне збиткове проводове мовлення. ПАТ «Укртелеком» розвиває ті галузі, які приносять прибуток, Інтернет, тому й не буде ставити опори, які попадали і натягати дроти після того, як їх під час реконструкції познімали зі своїх опор також «приватники» «Обленерго». Проблема також у придбанні проводових приймачів, кажуть, їх уже в нашій державі не випускають, а також не ремонтують, як і не ремонтують лінії радіопередач. У Вишгородському цеху електрозв’язку звільнили 40 співробітників, зокрема усіх, хто відповідав за проводове мовлення, а також закрили фінансування для проводового радіо. Абонентам радіо пропонують писати заяви на добровільне відключення радіоточки замість того, щоб її відремонтувати. Невже наша нова влада, тобто новообрані Президент і Верховна Рада, та майбутній новосформований уряд не зупинять нищення проводового радіо, не повернуть стратегічний об’єкт – зв’язок у державну власність?!  На мою думку, держава повинна розглядати проводове мовлення не тільки як дешевий і доступний засіб масової інформації для населення, а й як безальтернативну масову систему оповіщення у разі виникнення надзвичайних ситуацій.
 
Тож чи «доживе» проводове мовлення до свого 100-літнього ювілею, щоб тоді вже написати радіодиктант не тільки національної єдності, а й національного розквіту і добробуту. І ще, нагадаю мудрий вислів: хто володіє інформацією, той володіє світом. Не втратьмо цей масовий засіб інформації – рідне Українське радіо! 
 
Катерина ОЛЕКСІЙ
Категорія: Україна | Переглядів: 814 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus