Головна » 2016 » Грудень » 22 » Заради майбутнього дітей і воювали воїни
20:32
Заради майбутнього дітей і воювали воїни

Минулої п’ятниці найстарші вихованці ДНЗ ясел-садка «Ластівка» відвідали Історичний музей Вишгородського історико-культурного заповідника. Дітей старшої групи «Соняшники» разом з вихователькою, натхненником у всіх цікавих та корисних справах Оленою Роговенко та організатором екскурсії завідуючою Галиною Литвиненко гостинно зустрічали працівники музею. А далі запланований як патріотичний просвітницько-освітній  захід перетворився на щире, довірливе, майже по-домашньому тепле спілкування.
 На зустріч з дітлахами завітали ветерани АТО – знаний у Вишгороді лікар-хірург Василь Яковенко, гідроенергетик Максим Тумко та В’ячеслав Верхочуб. Діти розглядали стенди з фотографіями та слухали цікаві, неймовірні для мирного населення фронтові історії. Василь Васильович розказав малюкам про особливості роботи військових лікарів, показав великий та важкий ранець лікаря, продемонстрував його начиння та навіть дав усе потримати в руках. Дитячому захопленню не було меж. А потім Максим Володимирович, що служив сапером, розповів про специфіку цієї військової професії: уважність, витримку, олімпійський  спокій. Радив діткам ніде та ніколи не чіпати незнайомі предмети та іграшки, якими б красивими та яскравими вони не були.
Уважно малеча вслухалася в розповідь В’ячеслава Станіславовича, зенітника, про фронтовий побут – де жили, що їли, як спали та про допомогу волонтерів. Навіть дорослих слухачів зворушили історії про солдатську дружбу.  Окрема розповідь про братів наших менших – як люди ділилися їжею, спали поруч із котиками та песиками, а ті, в свою чергу, буквально за хвилину попереджали воїнів про обстріли – стрімголов тікали й ховалися в укриття.
Багато нових, незнайомих слів почули діти – окоп, бліндаж, розтяжка, зеленка… Але сказані вони були добрими мужніми чоловіками зі щирою усмішкою, в довірливій розмові. Тому маленькі слухачі не боялися, а уважно слухали, розпитували та тихенько між собою обговорювали почуте. І тяглися дитячі рученята до, здавалося б, зовсім чужих людей, щоб доторкнутися до форми, потримати за руку, дотягтися до нагород на грудях і найзаповітніше бажання – вмоститися на колінах у воїна.
А поважні гості слухняно виконували всі забаганки малечі – брали на руки, показували ордени та медалі, дозволяли торкнутися вусів. Нагородою за терплячість чоловікам стали щирі дитячі обійми, посмішки, квіти, малюнки-обереги та щирі вірші, що написала їхня вихователька Олена Роговенко:
Я – ангел твій! Тримайся за крило,
Якщо важкий тягар нести несила…
Дозволь утерти сльози і чоло
І віруй, що любов тебе зцілила…
Після змістовної екскурсії та бесіди присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих героїв та переглянули два невеличких відео про справжній бій та дозвілля солдатів. Сподіваємось, що діти не сприймуть це як чергову стрілянину з мультика чи кінофільму, а усвідомлять справжність побаченого та почутого. Насамкінець малюки запросили ветеранів у гості до садочка. Із гордістю та задоволенням діти та дорослі показували нещодавно відремонтований коридор, нові великі вікна, ігрову кімнату, спальну та уже прикрашену до новорічних свят красуню-ялинку у музичній залі. 
Після дружнього чаювання вдячні та розуміючі воїни, чиї діти, до речі, також колись  відвідували «Ластівку», пообіцяли незабаром привести сюди вже своїх онуків. Тільки б швидше закінчилась би війна, тільки б Україна вистояла, а діти зростали для миру і щасливого майбуття!

Тетяна ВЛАСЕНКО, ДНЗ «Ластівка», спеціально для «Слова»
ФОТО Олександра Коваленка

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 144 | Додав: slovo
comments powered by Disqus