За ініціативи Вишгородського клубу інтелігенції, в суботу, в приміщенні Вишгородської районної бібліотеки, науковець та краєзнавець Вадим Перегуда прочитав лекцію для громади міста «Історія походження міста Вишгород».
Перша згадка про існування Вишгорода датується 946 роком. Під цією датою у літописі «Повість минулих літ» він згадується як град княгині Ольги, є така думка, що місто Вишгород батьки подарували Ользі як посаг, а тому він часто згадується як Ольжин град.
 Вишгород був найближчою до столиці резиденцією великих київських князів. За часів Ярослава Мудрого стає значним духовним центром Русі. Із 1020 року в ньому перебували останки перших святих мучеників – князів Бориса і Гліба. Роль Вишгорода, як значного духовного, релігійного центру, підтримувалась авторитетом як митрополитів, так і світською владою, особливо великими київськими, чернігівськими та переяславськими князями.
 20 лютого 1054 року у Вишгороді на руках сина Всеволода помер Ярослав Мудрий у віці 75 років. Його поховали у Софійському соборі. 
 Ярославовичами в 1072 році був збудований дерев’яний храм святих Бориса і Гліба. Онуки Ярослава – Святополк, Володимир Мономах та чернігівський Олег Святославович 1115 року побудували великий кам’яний собор-мавзолей та оздобили поховання князів золотом і коштовностями. За розмірами це був найбільший храм на Русі. 
 1115 року Володимир Мономах будує під Вишгородом перший міст через Дніпро.
 Із кінця ХІ – початку ХІІ століття місто стає значним економічним центром Середньої Наддніпрянщини, де швидко розвиваються гончарне, залізоробне та ювелірне виробництво. Вишгород стає об’єктом пожалування, але не перетворюється на окреме удільне князівство, а залишається передмістям Києва. У Вишгороді знаходились ставленики великого київського князя на правах воєвод: Ярополк Ізяславович, Всеволод Мстиславович та інші.
 Будуються нові укріплення міста. Із середини ХІІ століття роль Вишгорода поступово знижується. 1155 року Вишгород самовільно залишає Андрій Боголюбський. У 1169 році місто стало плацдармом для розгрому Києва, а згодом настає черга випробувань і для самого Вишгорода. 1172 року Вишгород витримує дев’ятитижневу облогу. 
Після перенесення останків Бориса і Гліба під Смоленськ духовна роль Вишгорода занепадає. 
1240 року Вишгород знищений військами Бату-хана. Згодом все-таки відроджується. 
 За литовських часів Вишгород – невеличке містечко. У 1482 році воно  знову зруйноване татарами. 
1543 року згадується як земля пуста, людьми не заселена. У ХVIII столітті Вишгород – звичайне село, де мешкало в 47 хатах 228 душ. 
 Епоха капіталізму прийшла у Вишгород разом із цегляними заводами. Головною продукцією була вогнетривка цегла. До 1885 року працювала Межигірська фаянсова фабрика і була відома своїм якісним фаянсом, що поставлявся навіть до імператорського двору.
У 1900 році у Вишгороді мешкало півтори тисячі чоловік, які займались городництвом, садівництвом, ремеслами та промислом. 
 У ХХ столітті  Вишгород разом із усією Україною пережив буремні роки революційних подій, громадянську війну, сталінські репресії, жахливу окупацію в часи Другої світової війни.
У 1943 році Вишгород став плацдармом для штурму Києва. 
У зв’язку з будівництвом Київської ГЕС Вишгород стає центром Вишгородського району.  Будівництво Київської ГЕС має свої позитивні результати, і є в цьому певний трагізм, але це вже тема іншої лекції.

Степанія СІДЛЯР, 
голова Вишгородського клубу інтелігенції