Головна » 2013 » Травень » 11 » Викликав вогонь на себе
10:52
Викликав вогонь на себе
Війна – це сум, печаль і загублені мрії, розтерзані серця й душі бійців, які захищали свою Батьківщину. У безсонних, довгих ночах, проведених у сердечних муках і тривогах, були і наші земляки, які самовіддано боролися з ворогом. Серед них – Герой Радянського Союзу гвардії лейтенант Іван Федорович Михайленко, командир взводу 133-го гвардійського стрілецького полку 44-ї гвардійської стрілецької дивізії 65-ї армії Першого Білоруського фронту. 

Народився він 3 листопада 1901 року в селі Гаврилівка Вишгородського району в селянській родині. Українець. Після закінчення початкової школи працював у сільському господарстві. З 1922 року по 1924 рік в лавах Червоної армії. Вдруге призваний у 1941 році. У боях Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Воронезькому, Першому Українському і Першому Білоруському фронтах. 

З перших днів війни І.Ф. Михайленко в лавах Радянської Армії. Важкими були солдатські дороги, переживав гіркоту відступу. Зате величезна радість переповнювала серце після перемог під Москвою, під Сталінградом. У 1943 році лейтенант Михайленко в складі 253-ї бригади воював на Курській дузі. 

В кінці вересня 1943 року наші війська підійшли до Дніпра. У ніч з 23 на 24 вересня взвод Михайленка, дотримуючись тиші, щоб не виявити себе, повільно просувається до Дніпра. Ось уже з кущів на воду спущено чотири човни, приготовані місцевими рибалками, які швидко пішли до правого берега. Спочатку все йшло добре, але раптом нічну тишу розірвала різка кулеметна черга. І відразу все змінилося. У темряві спалахнули освітлювальні ракети, немов блискавки. У відповідь загриміла наша артилерія. Човни причалили до берега, і бійці стрімко атакували противника. Всю ніч, незважаючи на сильний обстріл, переправлялися через Дніпро наші війська. В день бої на правому березі посилилися, але за плацдарм наші зачепилися. Знову і знову бої. Частина, в якій служив І.Ф. Михайленко, звільнювала білоруські землі. В одному з боїв він був поранений. А після лікування знову фронт. Гвардійська дивізія 65-ї армії форсує Західний Буг, звільняє міста і села Польщі. При штурмі опорного пункту першим піднявся в атаку взвод Михайленка. Радянські воїни після короткої і лютої сутички увірвалися на фашистські позиції. За тривалою потужною артилерійською підготовкою радянські війська кинулися вперед. У числі перших подолали річку бійці Михайленка. Запекла битва тривала всю ніч. Вранці німецькі автоматники, за підтримки танків і бронетранспортерів, пішли в контратаку. Наші бійці пропустили через свої окопи танки і впритул відкрили вогонь по ворожій піхоті. Залишивши на полі бою кілька десятків трупів, нацисти втекли. А тим часом були підпалені танки, що прорвалися до річки. Однак ворог не вгамовувався – атака йшла за атакою. Шість разів гітлерівці накочувалися на наші окопи і шість разів були відбиті з великими втратами. У хвилину найбільшої небезпеки Іван Михайленко викликав вогонь на себе і це допомогло утримати плацдарм. Скувавши значні сили ворога, радянські воїни забезпечили переправу своїх військ на правий берег. 

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні річки, утримання плацдарму і забезпечення переправи своїх військ гвардії лейтенанту Івану Федоровичу Михайленку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». 

У 1946 році за станом здоров’я звільнився з армії. Працював бригадиром винрадгоспу. Жив у Києві. Помер 22 січня 1970 року. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями. Вулиця в рідній Гаврилівці носить його ім’я. 

З кожним роком час усе далі й далі відносить нас від подій Великої Вітчизняної війни. Та пам’ять про тих, хто ціною власного життя спершу захищав рідну землю, а згодом визволяв її, відстоюючи майбутнє прийдешніх поколінь, вічно житиме у серцях українців і всього людства. Пам’ятаймо і ми про кожного, хто витримав випробування війною і розгромив жорстокого ворога. Всі вони, генерали і рядові солдати – народні герої! Слава їм, пам’ять і вічна шана! 

Звертаємось із проханням до родичів та знайомих Героїв зателефонувати до Національного музею – заповідника «Битва за Київ у 1943 році» за тел.: (04596) 45-123, (04596) 32-672 з метою надання документів, матеріалів та фото про життя Героїв Радянського Союзу, уродженців Вишгородського району для поповнення експозиції нашого музею. 

Мирослава КІНЬ, 
науковий співробітник Національного 
музеюзаповідника «Битва за Київ у 1943 році»
Переглядів: 468 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus