Головна » 2017 » Червень » 8 » Відбитки на плінфі, які пережили віки...
16:45
Відбитки на плінфі, які пережили віки...

Плінфа – перший будівельний матеріал, тобто ­– звичайна цегла, яка відрізняється від сучасної не тільки за розмірами, а й за якістю матеріалу, з якого зводили перші монументальні споруди давньої Русі. Відомо, що величний храм-усипальниця Святих Бориса і Гліба у Вишгороді, що будувався понад 36 років — з 1074 по 1112 рік – саме із таких цеглин-плінф. 
Досліджуючи фундаменти, залишки стін давнього храму, проводячи археологічні розкопки,  вчені звернули увагу (розкопки Руслана Орлова 1990-1996 рр.), що на поверхні деяких фрагментів плінфи збереглися чіткі відбитки лап різних свійських та диких тварин. Що це — випадковість чи закономірність, судячи із досить численної кількості подібних знахідок? 
Багатьом знайоме чудове університетське видання відомого вченого Олександра Формозова «Супутник слідопита», де за наявністю відбитка звіра на снігу чи на землі маленькі дослідники – школярі вчилися «читати» залишені ними «повідомлення» та «розчерки», які відкривали таємниці їх життя. А тут така нагода – читати сліди звірів через тисячу років! Можливо, це залишки втаємниченого ритуалу ще із далеких дохристиянських часів, такий собі атавізм у людській підсвідомості, поклоніння «скотєму Богу» – Велесу? Відомо, що Велес символізував багатство, достаток, процвітання. Чи не могли давні ремісники – гончарі, виробляючи плінфу для будівництва одного з найбільших храмів-усипальниць Русі, у такий дивний і простий, народний спосіб, та щиро бажати своєму творінню процвітання, міцності та довгих літ щасливого існування?  
Відомо, що християнські традиції не зразу прийшли і закріпилися на Русі, ще довгі століття світосприйняття пращурів відбивалося і накладалося на нові звички, часто переміщувалося настільки, що дійшло навіть до наших днів. Розгадати цю плутанину знань, вірувань і традицій наших далеких предків зможуть майбутні покоління вчених-етнографів, а можливо, і юних вихованців Вишгородського історико-культурного  заповідника?!
Поступово у заповіднику зібралася ціла колекція дивних відбитків на плінфі різних звірів — найцікавіший матеріал для допитливих. Вихованці краєзнавчо-археологічного гуртка імені Івана Чернякова, який діє понад рік на базі ВІКЗ, починають їх ретельно досліджувати. Так, краєзнавство і археологія – науки занадто цікаві, а до того ж і вельми перспективні і корисні – розвивають аналітичні здібності людини, при певній активності дають можливість вступу і бюджетного навчання не тільки у нас, а й за кордоном! 
Як розповідають поважні люди: «Підхопила людина той «творчий вірус» — то вже на все життя». А ми скажемо: «Лише на добро», бо захоплюватися історією, традиціями свого народу, не втрачати здатності дивуватися у вирі суцільного споживацького інстинкту та прагматичного світу — добра хвороба! 
Запрошуємо усіх небайдужих до нашого гуртка. Заняття відбуваються щосереди, о 15.00, у приміщенні центру давньоруського гончарства X-XIII ст. Вишгородського історико-культурного заповідника на вул. Межигірського Спаса, 11. Телефон для довідок: (067) 900-57-32. 

Вадим ПЕРЕГУДА, 
провідний співробітник Вишгородського історико-культурного заповідника

 

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 176 | Додав: slovo
comments powered by Disqus