Вартовий Роман «Ведмідь» подумки вже очікував на зміну, як раптом відчув щось підозріле.

— Тіше, тіше, — прошепотів хтось у темряві. Місячне сяйво на мить блиснуло на воронованій сталі націленого йому в груди автомата. На роздуми не було ні секунди, адже в найближчій хаті відпочивали бойові побратими, яких вороги вирішили знищити «по-тихому».

Двометровий шпигун, напевно, розраховував приголомшити українського вояка, тому не очікував спротиву. Але плечистий український сержант виявився не зі слабких та боязких. Відбивши убік зброю, він зчепився з ворогом урукопашну та спустив його по сходах у бліндаж. За мить той піднявся з ножем у руках. Роман же кинувся оповістити товаришів. Ворожий диверсант, зрозумівши, що його викрили, почав відступати. Робив це грамотно, перебіжками, ховаючись за будівлями та деревами. Але шансів у нього не було.

— Боєць з блокпоста «Хохол» гукнув, що це — чужий, і я взяв його на мушку, той розвернувся на мене зі зброєю та більше нічого зробити не встиг, — розповів боєць «Дніпра-1» Ігор Шмель.

Селище Піски прокинулося вмить. Крім бійців 93-ї бригади, тут стоїть «Дніпро-1», підрозділ ОУН, «Правий сектор», ТУК. Тож диверсанти, які атакували з різних сторін, завдяки піднятій тривозі отримали відсіч. У тому вранішньому бою загинули три наших бійці та три диверсанти. Четвертого, який напоровся на «Ведмедя», взяли у полон.

Роман — звичайний сільський хлопець, якого не вчили професійно чинити спротив диверсійним групам. Тому розповідає про бій важко, без козацького запалу:

— Відбиваючи напад, загинули три наші герої. Сергій «Абрек» — із Сум. 4 січня він готувався відсвяткувати день народження своєї коханої дружини. Часто телефонував їй і давав «інструкції» 6-річному сину… Киянин Сергій «Динамо» (до нестями любив футбол) перший прибіг на допомогу. Він — з «кіборгів», 14 днів обороняв донецький аеропорт, там вижив, а тут… Черкащанин механік-водій БМП Костянтин тільки-но повернувся з відпустки з дому… Всіх їх убив снайпер. Професійно та жорстоко — точно в голову.

— По російських каналах кажуть, що росіяни — то професіонали, однак ми на це не ведемося, — каже командир відділення Роман «Ведмідь». — Вони такі ж смертні. Агресори вже зрозуміли, що з українцями жартувати не варто.