Дослідження річки Почайна акцентує щодо пошуку справжніх витоків річки, що завжди було досить складним питанням. Публічна лекція голови громадського руху «Почайна» Анабелли Моріної за участю провідних вчених та краєзнавців міста Києва, що проходила у Київській міськдержадміністрації, про існування залишків прадавнього русла річки Почайни на відрізку «вище хутора Редьки – Міністерські озера – Оболонь» піднімає питання пошуку витоків річки в районі території сучасного Вишгорода на північ від хутора Редьки. 
У лекції йдеться про так звані Межигірські болота, а насправді ця болотиста місцина називалася урочище Винниця. Почайна починалася і живилася головним чином із величезної чаші постльодовикових озер (які знаходилися на вишгородських висотах правого берега, значно вище русла Дніпра). Сьогодні вони частково збереглися у вигляді боліт (які існують на цій місцевості і до сьогодні). В неї впадали численні маленькі річки, джерела, зокрема й річка Водиця, які текли з височини Святогір’я, а далі, зливаючись та протікаючи паралельно Дніпру, утворювали досить глибоку судноплавну річку, яка відділялася від Дніпра, нижче Вишгорода, великою піщаною косою, де рівень русла річки Почайна був на 8-10 метрів вище рівня русла Дніпра. 
На інших ділянках під час весняного розливу Дніпра річка Почайна звичайно могла зливатися і живитися водами Дніпра. Реконструкцію витоків річки Почайна в районі сучасного міста Вишгорода можливо сьогодні побачити на мапі, розробленій на деталізованій військовій карті 1932 року, яку виконала Вероніка Орленко, студентка IV курсу університетського коледжу Київського університету імені Б. Грінченка. 
Відомий і більш ранішній план витоків та реконструкції русла річки Почайни у Вишгороді, який склав місцевий краєзнавець Василь Ростовський. Він друкувався у місцевій газеті «Світло Ілліча» (дивися публікації 20.03.1986 року та 7.03.1987 року). Саме на цей план краєзнавця, де вперше зображено русло Почайни у центральній частині Вишгорода, спиралися археологічні експедиції В. Чабая, В. Дорофєєва та Р. Орлова, який провів вибіркові археологічні розкопки на всій території давнього городища. Після наукового визнання план В. Ростовського взяли на озброєння архітектори, археологи, працівники місцевого відділу культури і навіть міністерства культури УРСР. 
Відомий український археолог, історик, член-кореспондент НАН України, директор Інституту археології НАН України Віктор Чабай у часи проведення археологічних розкопок у Вишгороді казав: «План давнього Вишгорода (який склав Ростовський) повністю підтверджується...», що зазначено у публікаціях кінця 80-х років XX століття. На відомому плані полковника Ушакова за 1695 рік Почайну показано як річку, що починається від Вишгорода. Після гідротехнічних руслових робіт, запроваджених Петром I, починаючи з 1712 року, фіксується спрямування витоків Почайни у Дніпро, внаслідок чого було майже знищено живлення річки. Після будівництва «греблі» на Дніпрі, що перекрила русло Почайни в бік Оболоні, вона почала всихати, перетворюватися у болота та озера. Річка стала вмирати. 
У своєму дослідженні «Київські острови та прибережні урочища на Дніпрі — погляд крізь віки» І. Парнікоза дає детальний опис історії творення ландшафтів басейну Дніпра: «Дослідження післяльодовикових озер в басейні Дніпра у 1878 р. започаткував В. Докучаєв. Виходячи з наявності алювіальних та озерних відкладів, він висунув концепцію формування Дніпра внаслідок проривів постгляціальних озер. У більш широкому масштабі проблему виникнення постльодовикових озер у пізньому антропогені дослідив Д. Квасов (1975 р.). Він показав, що на півночі Європи існувала значна кількість післяльодовикових озер, частину з яких він відніс до внутрішніх морів. Озерний період тривав досить довго, але закінчився великими потрясіннями, сліди яких можна бачити вздовж усього Дніпра. Найбільш катастрофічними виявилися останні 23 тисячі років. Прорив та велетенська повінь у долині середнього Дніпра знесла все на своєму шляху. Наступні повені періоду 13-12 тисяч років хоча були й меншої сили, та все ж внесли значні зміни у будову басейну Дніпра». 
«Днепр, приближаясь к Киеву, делает по направлению к городу значительную излучину, не совпадающую с кратчайшим направлением весенних струй, могущих свободно направляться по широкой долине разлива левого берега… Это обстоятельство, при весьма слабых свойствах и легкой размываемости песчаного ложа и берегов реки, способствовало образованию боковых рукавов, а вместе с тем изменчивости и непостоянству течения реки близ г. Киева» (Максимович, 1901).
Ця, дуже важлива замітка інженера Максимовича, дає можливість зрозуміти, чому саме під Вишгородом було побудовано стратегічний Царський міст через Дніпро, який дозволяв за короткий час перекинути велику кількість збройних сил з лівого на правий берег. Побудова цього мосту у самому вузькому місці Дніпра, який було зруйновано польським військом у 1920 році, підтверджує думку, що прадавнє русло Почайни і старе русло Дніпра мали знаходитися на певній відстані. Інакше такий міст було б будувати небезпечно (на перетині старих русел, по яких могла піти вода), бо у разі сильної весняної повені його могло просто знести. Був побудований захисний земляний вал, по якому була підведена дорога до мосту через Дніпро, який не давав воді із Дніпра заходити у низину під Вовчі гори і тим самим живити болота і озера в районі сучасної ДВС. У результаті гідротехнічних робіт, які були розпочаті приблизно у 1720 році, витоки ріки Почайни були спрямовані у Дніпро, а русло річки Почайни перегороджено греблею. 
Назва «Почайна» походить від давньоруського «поча», «почай» – чаша із священною вологою, водою, водопійна річка. Дійсно, така природна «чаша» існує — болотиста місцина Імшане і Винниця (на місці останньої побудовано водосховище ГАЕС), саме з цих двох, де знаходилася велика кількість боліт і озер, вірогідно, і брала свій початок легендарна Почайна. Подібно до того, з боліт урочища Синяки, на захід від Імшаного, брала свій початок річка Водиця, яка перетинала Димерське шосе в районі зупинки «Квітництво», потім в районі нинішнього хутора Редьки впадала у Почайну. Після того, як витоки Почайни були спрямовані у Дніпро, Водиця впадала у озеро Біленьке. Саме цю легендарну річку, яка більш відома під назвою Ровчак, яка протікає сучасним Вишгородом, можна ідентифікувати з витоками легендарної Почайни. Про потужність прориву тих постльодовикових озер можливо судити по глибині і кількості мальовничих яруг, котрі знаходяться у так званій Вишгородській Швейцарії, поблизу сучасного ЖК «ВелесГард» та стадіону «Енергетик», а також виникнення вишгородських островів – Великий північний, Вершина та піщаної коси в районі затоки Покал, де болотиста місцевість називалася Лантиш. Ця назва дослівно означає Тихий лан – поле. 
Початок знищення річки Почайни можна сміливо віднести до 1712 року, часів Петра I, коли частково перекривши Річище та спрямувавши води Дніпра у старе русло, було розмито піщану косу, яка відділяла Почайну від русла Дніпра – виникла затока Покал. Витоки річки Почайни були перерізані і спрямовані у Дніпро. Заснована корабельна пристань у цій заплаві існує до сьогоднішнього дня (пристань бази для сучасних яхт). Цікава етимологія гідронімів цього місця, наприклад: від слова замулення (в народі покалення) походить назва Покал (І. Парнікоза). Середня течія Почайни, яка втратила значну кількість водозабору та можливість поповнюватися водою під час весняного розливу Дніпра (саме тут, на початку XX століття, було побудовано стримувальну греблю і Царський міст через Дніпро), поступово перетворювалося у заболочену місцину (середня течія Почайни перетворювалася на болота) навпроти сучасної Дніпровської водозабірної станції (ДВС) та хутора Редьки. Місцеві старожили пам’ятають величезні болота навпроти ДВС. Вони були засипані під час будівництва масиву Оболонь та нової дороги на Межигір’я у 80-ті роки XX століття. 
Почайна одна з історичних та найвідоміших річок України-Русі, і, як у кожної річки, у неї є витоки і місце зливання! Вперше ця річка згадується під час Хрещення Русі князем Володимиром Святославичем у 988 році. Після хрещення князь звелів скинути ідола язичницького бога Волоса. Етимологія походження назви Вишгорода (Вусеграда) – перша згадка про місто в літописі – 946 рік, та знаходження тут капища бога Волоса ставить питання можливості інтерпретації цих подій на вишгородському ґрунті. Перший директор, який створив історико-краєзнавчий музей у Вишгороді — Юхим Романович Гриневич, а потім науковий співробітник, краєзнавець музею Василь Іванович Ростовський працювали над дослідженням витоків Почайни з вишгородських висот. Була створена і надрукована спеціальна мапа стародавнього Вишгорода, де позначено, що Почайна протікає біля стадіону «Енергетик», і вона відома у Вишгороді як річка Рівчак або Ровчак. На військовій мапі 1932 року русло Почайни у вигляді боліт і озер чітко ще можна побачити вздовж Вовчих гір у напрямку до Оболоні. На військових мапах зазначено і рівень відносно моря щодо проходження цих двох річок — Дніпра і Почайни (відповідно: 90-92 над рівнем моря і 100 метрів над рівнем моря). Він відрізняється на 6-8-10 метрів, їх чітко розділяє велика піщана коса. Це свідчить, що Дніпро, розмиваючи піщану косу, приймав воду сотень річок (Дніпро навіть острови в районі Київського моря розмиває зі швидкістю 50 метрів за рік!), які починали свій шлях з гірських постльодовикових озер (170 і більше метрів над рівнем моря). Уявіть собі, різниця приблизно у 80 метрів – аргумент не на користь «Почайна — проста заплава Дніпра». Можливо, це пояснює і згадку у билинах давньоруського циклу про Почайну.
«То Пучай-река очюнь свирипая,
Во Пучай-реки две струйки очюнь быстрыих;
Перва струечка в Пучай-реки быстрым быстра,
Друга струечка быстра, быдто огонь секет...».
Локалізація витоків та русла історичної Почайни у Вишгороді по лінії заболочені озера Імшане –  Винниця — легендарні глибокі яруги, де народжується Ровчак – Шелюга (заболочене місце, яке існувало на місці ТЦ «ЕКО» на вул. Шолуденка) — болотисте урочище Лантиш (промзона) – затока Покал — вздовж Вовчих гір (під Вовчими горами, зразу за штучною греблею: озеро Дем’яново, озеро Ориново) – велике заболочене місце навпроти ДВС — болота і озера навпроти хутора Редьки (зараз озеро Міністерське) дає змогу простежити русло Почайни, яка протікала паралельно річці Дніпро. Почайна відгороджувалася від старого русла Дніпра піщаною косою в районі Вишгорода, яка утворилася, імовірно, в момент проходження водних потоків часів поступового прориву постльодовикових озер. 

Володимир ЛИТВИНЕНКО, краєзнавець,
Вадим ПЕРЕГУДА, провідний науковий співробітник ВІКЗ, краєзнавець