Останній номер газети
Головна » 2014 » Січень » 11 » Звільнення Київщини
11:27 Звільнення Київщини | |
 Україна активно готується до святкування 70-річчя Великої Перемоги, що буде відзначатись 9 травня 2015 року. Найважливішим етапом цієї знаменної події є відзначення 70-річчя звільнення України від фашистських загарбників.
Відзначаючи знаменні дати, ми з болем у серці згадуємо жахи воєнного лихоліття, жорстокої окупації гітлерівськими посіпаками рідного краю і водночас із гордістю розповідаємо про непохитну стійкість тих, хто був у лавах Червоної Армії та в партизанських з’єднаннях, підпільників, трудовий подвиг трудівників тилу.
Варто згадати, що із 1418 днів Великої Вітчизняної війни 1225 діб гітлерівський чобіт топтав землю України, 778 днів перебувала у фашистському ярмі наша славетна столиця – древній Київ. Наш народ не скорився ворогу. За роки війни загинуло понад 8,5 млн. мешканців України, з яких 4,5 млн. – мирне населення. Величезними були й матеріальні втрати – зруйновано та спалено тисячі міст і селищ. На Київщині знищено 9 міст, 388 сіл, 75 тисяч сільських садиб, перетворено в руїни 6 тисяч промислових і сільськогосподарських підприємств.
Більш ніж дворічний період фашистської окупації Києва і області та терор не зломили моральний дух нашого народу та його волю до Перемоги. Уже з перших днів окупації фашисти відчували опір з боку народних месників – партизан і підпільників, котрі діяли як у Києві, так і в області. Найбільшого розмаху партизанська діяльність набула після поразки фашистського вермахту в Сталінградській битві взимку 1943-го. Саме тоді активно почали створюватися партизанські загони в макарівських і таращанських лісах, а також на Богуславщині, Бородянщині та інших районах.
Влітку 1943 року на Курській дузі точилася грандіозна битва, апофеозом якої був розгром танкової армади, повний перехід ініціативи до радянських військ, початок звільнення української землі.
Наступною важливою подією стрімкого наступу Червоної Армії була битва за Дніпро. Саме тут вермахт створив так званий «Східний вал», де планувалося, у ході затяжної позиційної війни, знесилити радянські війська, що наступали. Та ці надії гітлерівців були марними.
У битві за Дніпро брали участь п’ять фронтів: Центральний, Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний, які з 20 до 30 вересня на 750-кілометровому відрізку оволоділи 23 плацдармами на правому березі. А з 22 вересня основні події розгорнулися на Київському напрямку, де діяв Воронезький фронт (Перший Український) під командуванням генерала армії Михайла Ватутіна. Війська фронту захопили 9 плацдармів, головними з яких були Букринський і Лютізький.
Розуміючи важливість утримання Києва, Гітлер 29 жовтня видав наказ, у якому йшлося: «Це місто ніколи не буде здано, скільки б на це не знадобилося жертв». Фашистські війська міцно утримували позиції, тому два наступи радянських військ на Букринському плацдармі не дали бажаного результату. Невдало було проведено і висадку повітряно-десантних підрозділів. Зважаючи на такий хід подій, командувач фронтом, з дозволу Ставки Верховного Головнокомандування, вирішив перенести головний удар на Лютізький плацдарм.
25 жовтня таємно від ворога 3-я гвардійська танкова армія під командуванням генерала Павла Рибалка та 23-й стрілецький корпус стрімко, форсованим маршем передислокувалися в район Лютіжа, а командувач 40-ю армією генерал Кирило Москаленко був перепризначений командувати 38-ю армією, що діяла на Лютізькому плацдармі. У той час на Букринському плацдармі, вводячи фашистів в оману, продовжувалися бої.
Третього листопада розпочався потужний наступ радянських військ, солдатам довелося буквально «прогризати» оборону ворога. А вже на ранок 6 листопада фашистське угрупування військ, яке обороняло Київ, було повністю розгромлено – над столицею України замайорів прапор Перемоги. Батьківщина високо оцінила героїчний подвиг воїнів, які визволяли Київ. Тисячі з них були удостоєні державних нагород, 2438 воїнів стали Героями Радянського Союзу.
Так розпочалася масштабна операція зі звільнення Правобережної України. Звільнення Київщини проходило в три етапи. З 20 до 25 вересня 1943 року були визволені Баришівка, Березань, Згурівка, Яготин, Переяслав-Хмельницький, Бориспіль, Бровари. З 3 до 15 листопада звільнено Вишгород, Боярку, Васильків, Ірпінь, Фастів, Макарів, Бородянку, Обухів. Третій етап визволення Київщини від фашистського ярма пов’язаний з проведенням військами Першого та Другого Українських фронтів великої стратегічної операції, що отримала назву Корсунь-Шевченківської. Для фашистських військ це був другий Сталінград. Червона Армія взяла в облогу 80-тисячне угруповання фашистських військ. У боях ворог зазнав величезних втрат: понад 55 тисяч убитих та поранених, 18 тисяч німців потрапили у полон.
Цей етап продовжувався з 29 грудня 1943 року до 4 лютого 1944 року. Так Сквира була звільнена 29, Володарка 31 грудня, а в січні 1944 року звільнені Ставище (2 січня), Тетіїв (3 січня), Біла Церква (4 січня), Тараща (5 січня), Ржищів, Кагарлик, Рокитне (7 січня), Миронівка (31 січня), Богуслав (3 лютого), а останній населений пункт Богуславського району – 4 лютого 1944 року. Таким чином, у межах нинішнього територіально-адміністративного поділу повне звільнення Київщини від фашистських загарбників відзначається 4 лютого кожного року.
6 жовтня 1944 року в ході Карпатсько-Дуклинської операції війська Четвертого Українського фронту перейшли на територію Чехословаччини, завершивши звільнення України від фашистів.
Дмитро КИР’ЯН,
центр захисту правди історії Великої Вітчизняної
війни ради Київської обласної організації ветеранів України
| |
| Категорія: Київщина | Переглядів: 1138 | Додав: komashkov | |