Останній номер газети
Головна » 2014 » Липень » 26 » Зустріч через півстоліття
11:02 Зустріч через півстоліття | |
 Зустрінемося на шкільному подвір’ї старої школи, вже знесеної, Нижчедубечанської середньої школи – вирішили випускники 11-го класу 1964 року. І зустріч відбулась 5 липня 2014 року.
Із хвилюванням вдивляємось у знайомі і, не зовсім, обличчя. Ось із Новосілок приїхали В.Г. Макаренко, О.М. Островінська. Прийшли дубечанці П.Ф. Терещенко, В.Н. Карпенко, І.М. Клименко, Г.С. Шаль, К. Рудяшко, В.Ф. Іоніна, Н.Г. Дума, М.Д. Онищенко. Зустрілися під тінистим гіллям вікових кленів, свідків наших шкільних років. Були щирі вітання, обійми, поцілунки, жарти. Для колишніх випускників Настоятель храму святого Олександра Невського протоієрей Володимир привітно відкрив двері каплиці, збудованої на місці знесеного у 1933 році храму. Після молебну за здоров’я випускників-ветеранів запросила до нової, збудованої у 1987 році, школи її директор Ольга Прокопенко.
З душевним трепетом заходимо у просторий прохолодний у літню спеку вестибюль школи.
Наше покоління учнів та батьків з великою повагою ставилося до особистості вчителя, до школи, а директор школи – то був для нас верховний жрець і найбільший авторитет. І вони того заслуговували, бо на той час школа на селі була потужним осередком освіти, культури, спорту. У школі працювало безліч гуртків, була розвинена художня самодіяльність, якою опікувався завуч Михайло Васильович Мусієнко.
Завдяки нашим учителям фізкультури (С.О. Клименко та П.Ф. Слюсар) на районних спартакіадах наша школа завжди виборювала призові місця.
Заходимо у клас. Сідаємо за парти як колись у випускному класі.
Перший, мабуть незвичний для себе, урок провела для учнів із посивілими скронями, які вже і правнуків мають, директор школи Ольга Іванівна.
Кожен коротко розповів про життєвий шлях, про сім’ю. Згадали всіх учителів, які вчили нас довгих 11 років. І першу вчительку, яка відкрила для нас таємниці азбуки, навчила читати і рахувати.
З теплотою згадали класного керівника Михайла Тимофійовича Клименка, який привів нас до атестату зрілості і, просто, людської гідності, бо в 11-му класі вже вирували почуття, що потребували особливої делікатності і довіри.
Ольга Іванівна щиро поздоровила нас із ювілеєм, побажала здоров’я і висловила надію, що такі зустрічі стануть тією духовною силою, що зміцнює дружбу і додає нових фарб у життя. Учасники зустрічі подякували директору школи за теплу зустріч, побачення зі школою, побажали особистого щастя, успіхів на педагогічній ниві.
Свято продовжили за святковим столом у яблуневому саду, бо наш піднесений настрій і емоції потребували простору, квітів і ще чогось, що нагадувало б ту незабутню весну 1964 року. Вшанували пам’ять наших учителів, які давно пішли з життя і наших друзів, які не дожили до зустрічі. Потім були спогади про шкільні роки, екзамени і перше юнацьке кохання. Не оминули й розмови про долю рідної України і віри у її щасливе майбуття.
Микола ОНИЩЕНКО,
випускник 1964 року, учасник зустрічі
| |
| Категорія: Нижчедубечанскьа громада | Переглядів: 660 | Додав: komashkov | |