Головна » 2019 » Березень » 28 » Зникаюча натура шевченківської хати
18:35
Зникаюча натура шевченківської хати

Народний художник України, вінничанин Володимир Козюк минулого року презентував свій новий творчий доробок – гарно ілюстроване видання «Хата під стріхою, останній штрих минулого тисячоліття».  Це унікальне видання в Україні та у світі, що репрезентує хату під стріхою як феномен України, представлений на великому обсягу фотоматеріалу та картин самобутнього митця.
І недаремно девізом вернісажу став вислів «З цієї хати вийшов ти – тут народилась Україна!». Адже саме любов до рідної української хати, повага до свого народу спонукали митця на створення величезної колекції зроблених власноруч фотографій традиційного українського житла. А це понад 450 фото. У двадцятирічному творчому доробку багато написаних з натури картин. Також художник має унікальну колекцію дореволюційних листівок із зображеннями української хати різних регіонів України.
– Коли я шукав ці хатки, дехто посміювався, мовляв, якийсь дивакуватий, хатками займається, – розповідає про свій проект Володимир Козюк. – А коли із цього вийшла велика тема, яка дала мені і повагу, і матеріал – то багато хто кинувся робити те саме, а було пізно. Зараз такого проекту вже ніхто ні за які гроші не зробить, бо просто нема тієї хати.  Є таке поняття із професійного лексикону художників, фотографів – зникаюча натура. Це коли для максимального зображення якогось епізоду чи фото потрібне певне світло, час, і якщо вчасно не встигнути, то нічого не вийде. Так і тут – стара українська хата зникає під наступом цивілізації.
Володимир почав фотографувати хати під солом’яною стріхою давно і cпочатку несвідомо. Про те, що це буде великий патріотичний проект, навіть не замислювався. 
– У 1992 році просто побачив хатку у рідному селі Чеснівка Хмільницького району. Потім почав малювати етюди і зацікавився більше. Із 1996 року почав знімати цілеспрямовано на звичайний плівковий фотоапарат. У 2004 році спеціально купив цифровик.  А за кілька років хати під соломою художнику почали просто снитися. Після таких снів він вставав і малював.
– Одного разу приснилась солом’яна хатка у Вінниці на вулиці Київській. Ну, думаю, де ж там може бути хата? Приходжу, а вона справді стоїть, вкрита рубероїдом, який вітер зірвав і оголив солому. Але сфотографувати не встиг – її через два дні розвалили. Ще був один сон. Ніби іду я сільською вулицею, а на ній з одного боку хатка і з іншого боку хатка. І снився мені цей сон кілька разів. Ну, думаю, де ж ця вулиця? Де це село? Але знайшов – у селі Житники Муровано-Куриловецького району. Іду вулицею, дивлюсь – одна хатка, друга, за поворотом третя, четверта. Не зовсім так, як у сні. Але ніколи мені більше так не траплялося, щоб ціла вулиця була із солом’яних хаток.
Художник не шкодує, що стільки років вкладав у цей проект свій час та кошти. Каже, воно того варте, адже унікальне.
– Сьогодні багатьох цих хат немає, зате є фото, картини. Вони зберігаються у багатьох музеях України. Це одна із стежинок мого творчого шляху, вона чітка, оригінальна, й іншої такої немає. Із тієї хати вийшов ти, в тій хаті народилась Україна!  Це не була ностальгія, скоріше – збіг обставин, який дав можливість усвідомити, зрозуміти глобальне значення вже зникаючої хати під стріхою для українців, для України, та й, у першу чергу,  для самого себе, адже саме мені Бог дав можливість нести цей хрест! 
За двадцять років пошуків митець знайшов близько 450 хат під стріхою. Багато це чи мало, але відвідав близько 800 сіл. Більшість у Вінницькій області. Пішки, на велосипеді, автобусом, з друзями в авто, на таксі, і, нарешті, у власному авто.
 Коли роботи з «Хатою під стріхою» потрапили на форум та виставку найвищого світового рівня, а потім були закуплені для Національного музею Китаю, Володимир Козюк зрозумів, що це було недаремно, ця кропітка праця комусь потрібна. Це дало силу і віру в себе. А коли авторитетні у мистецтві люди з Піднебесної приїхали в Україну, зрозумів, що є справжній шанс для відродження української культури.   
Уся база дослідженого та зібраного матеріалу послугує ще усім, хто цінує своє, рідне, українське. Ніхто не стане заперечувати, що саме селянська хата є носієм нашої  народної культури. Якщо подивитися український живопис, то майже у кожного із видатних українських художників є хата під стріхою. Починаючи від Тараса Шевченка, який дав цій хаті назву «шевченківська», сам не знаючи того.
Володимир Козюк надзвичайно радий, що його проект «Хата під стріхою, останній штрих минулого тисячоліття» так потрібний нації. Він не ховає в шухляду, як дехто,  свій творчий здобуток, а навпаки, щедро ділиться ним із поціновувачами нашої славної української історії.

Підготував Лаврентій КРАВЕЦЬ
Ілюстрації з колекції Володимира Козюка 

 

Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 42 | Додав: slovo
comments powered by Disqus