Останній номер газети
Головна » 2013 » Листопад » 23 » Живе пам’ять у добрих справах
11:21 Живе пам’ять у добрих справах | |
 14 вересня 2003 року трагічно загинули четверо рідних нам людей, у тому числі і наші батьки Микола та Галина Вознюки. Вони були дуже активними, щирими і людяними. Батько до останніх днів займався волейболом разом з дітьми та молоддю. Вшановуючи його пам’ять, колеги і друзі батька організували і провели волейбольний турнір, після якого всі зібрались і ще довго гомоніли, пригадуючи світлі моменти спілкування, протягом яких було відчуття його присутності. З того часу проведення щорічного волейбольного турніру для нас стало святим обов’язком та даниною світлій пам’яті наших батьків. 9 листопада відбувся 10-й ювілейний турнір пам’яті Миколи Вознюка. Ми дуже вдячні всім, завдяки чиїй матеріальній та моральній підтримці наш турнір витримав перевірку часом, а в цьому році виріс до обласного рівня — Анатолію Філіповичу та Олександру Костюченку, які були ініціаторами проведення першого турніру, а також всім друзям і колегам батька, які той турнір провели. Народному депутату України Ярославу Москаленку, який допомагав організувати три турніри та голові райдержадміністрації Олександру Приходьку, який допоміг провести два турніри. Голові районної ради Олександру Носалю за підтримку у проведенні одного турніру. Володимиру Бондарю, який допомагав у проведенні всіх десяти турнірів. Миколі Кирієнку, адже за його участі турнір набув районного значення. Василю Дідку — за вклад у проведення п’яти турнірів. Ярославу Погарському за проведення турніру 2008 року та Сергію Возному за внесок в організацію змагань 2012 року. Галині Якименко — за співпрацю, розуміння і сприяння у проведенні всіх турнірів. А також Миколі Горовому та Миколі Королю за те, що розділили з нами непрості моменти організації ювілейного турніру. Особливу подяку висловлюємо Володимиру Степанечку та Володимиру Шевелеву, які підставили своє плече, коли за два дні до турніру у нас виникли проблеми з фінансуванням. Справжньою окрасою відкриття змагань став виступ учасників танцювального колективу «Барвіночок», гопак у їхньому виконанні зарядив всіх спортсменів на шалену безкомпромісну боротьбу. Турнір складався з двох ліг — ветеранської, в якій брали участь команди з Вишгорода, сіл Гаврилівка, Лютіж та Демидів, та молодіжної, за участі команд з Бородянки, Іванкова, Макарова, Вишгорода, і збірної Вишгородського району. Особливо яскравим і видовищним був ветеранський турнір. Команда господарів, якій останні роки не вдавалося повернути собі лідерство, була налаштована лише на перемогу, але гарна і злагоджена гра лютіжців мало не завадила їм досягнути своєї мети. У запеклій боротьбі з рахунком 2:1 команда Демидова вийшла у фінал. І навіть дуже сильна команда Вишгорода не змогла встояти під натиском зарядженої на перемогу команди господарів. 2:0 – і Демидів чемпіон! Команда Вишгорода на другому місці, Лютіжа — на третьому. Кращими гравцями команд серед ветеранів було названо: Олександра Якухна (Гаврилівка), Миколу Шиховцова (Вишгород), Дмитра Ковальова (Лютіж), Володимира Бугу (Демидів). Змагання в молодіжній лізі були не менш цікавими. Команди показали красивий волейбол. Беззаперечним лідером у своїй групі стала команда Вишгорода — у фіналі вона грала з командою із Бородянки, яка в своїй групі у складній боротьбі обіграла команду Вишгородського району. За третє місце змагались команди Макарова і Вишгородського району. Прикро, що нашим хлопцям не вистачило досвіду і вони залишились поза трійкою призерів. У підсумку призові місця розподілились таким чином: бронзу виборола команда Макарова, срібло за Бородянкою, а заслужене золото – у волейболістів із Вишгорода. Кращі гравці серед молодіжних команд —Юрій Бондарчук (Іванків), Роман Бондар (Вишгородський район), Віталій Зубко (Макарів), Олексій Єрмоленко (Бородянка), Валерій Ткачук (Вишгород). І ще одна особливість є у нашого турніру: уже традиційно ми визначаємо найстаршого і наймолодшого учасників змагань, щоб показати єднання поколінь. Цього разу Владислав Радченко (1997 р.н.) був наймолодшим, а Анатолій Філіпович (1947 р.н.) — найстаршим. Ми бажаємо, щоб Анатолій Миколайович ще не один десяток років мав здоров’я грати у волейбол та щоб кожного року до досвічених волейболістів приєднувались юні спортсмени. Родина Миколи Вознюка
| |
| Переглядів: 617 | Додав: komashkov | |