Головна » 2013 » Листопад » 2 » Жити, щоб допомагати іншим…
12:23
Жити, щоб допомагати іншим…
День працівника соціальної сфери – свято людей, які щодня поспішають на допомогу іншим, свято тих, хто виявляє милосердя, робить добро не тільки за службовим обов’язком, а й за велінням совісті та покликом душі. 

Соціальна робота – це перш за все мистецтво налагоджувати зв’язки між людьми, об’єднання зусиль для спільного вирішення соціальної проблеми, допомоги тим, хто її потребує. Для багатьох соціальних робітників слова Івана Франка: «Життя людини до тих пір має цінність, поки людина може допомагати іншим», – стали сенсом життя, і вони не залишають старих і немічних людей без своєї уваги.

Як неодноразово зазначав голова райдержадміністрації Олександр Приходько, така служба в районі дуже потрібна, адже багато одиноких людей похилого віку потребує сторонньої допомоги. Соціальні робітники – це ті люди, які безпосередньо втілюють соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича, серед яких і поліпшення соціального та медичного захисту ветеранів Великої Вітчизняної війни.

У Вишгородському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних пільг) працює 81 працівник. Ми надаємо послуги більш як 700 мешканцям нашого району у багатьох населених пунктах. Наші соціальні робітники допомагають своїм підопічним прибрати в будинку, приготувати їжу, а лежачим – доставляють гарячі обіди. Якщо потрібно, йдуть за продуктами харчування та ліками, викличуть лікаря, турбуються про оформлення документів на субсидію.

Про роботу Зої Березинець, яка обслуговує підопічних територіального центру в Вищій Дубечні, розповідає Ольга Юхименко (76 років): «Якби не соціальний робітник - ми, без перебільшення, померли б з голоду. Стан здоров’я вже не дозволяє принести з магазину найголовніше – продукти, з хати не виходимо. Вона допомагає і город обробити, і усі необхідні документи оформити». 

У Димері працює Ніна Петрушева. Одній з її підопічних, Євдокії Дудко – 92 роки. «Добре, – розповідає старенька, – що є соціальна служба, що є соціальні робітники. Спасибі їм за турботу. Ми не уявляємо без них свого нинішнього життя». Вісімдесятирічна Лідія Гусєва зараз перебуває у лікарні. Однак соціальна служба не залишила її сам на сам з проблемами і відвідує навіть у медичному закладі.

Вісімдесятирічною Ольгою Хвостенко з Федорівки опікується Любов Хасанова. Залишилася людина на старості зовсім одна і завжди чекає соціального робітника з нетерпінням, зустрічає як рідну: «Як добре, донечко, що ти мене не забуваєш, не минаєш моєї хати. Дякую тобі, що маєш терпіння вислухати мої старечі розмови». З таким же нетерпінням чекає Любов Хасанову і Галина Яковенко, сидячи біля тину на кладочці: «Чекаю тебе – не можу діждатись, щоб хоч водички з колодязя дістала…». У старенької вже не вистачає на те сил…

Сенкліті Костюченко з Кругів уже минуло 90 років. Спілкуватись їй важко через поганий від старості слух. Але у Ольги Білоус, яка працює у селі, вистачає терпіння, щоб розпитати про всі проблеми, турботи і побажання. Як і Любов Хасанова, Ольга Білоус працює соцробітником уже 18 років.

У соціального робітника Миколи Будая з Сичівки серед підопічних чимало тих, кому далеко за 80 років. Одна з них, Антоніна Зубець, розповідає: «Наш Микола – наш помічник і опора. Ми вдячні йому за допомогу». Друга, 89-річна Марія Овдієнко, тяжко хворіє і практично не встає. Микола Будай потурбувався про необхідні документи для оформити її у стаціонарне відділення постійного проживання. 

Галина Пателепень, яка працює в соціальній сфері більше 20 років, доглядає нашу шановану землячку, Героя Соціалістичної Праці Галину Шевченко та Валентину Воровченко, яка багато років проживає сама і не виходить з кімнати. 

До своїх підопічних соцробітники повинні навідуватись не менше двох разів на тиждень. Але, на практиці, вони бувають у них і по чотири-п’ять разів, приносять продукти, ліки, допомагають по господарству. Підопічні Галини Чубкової – Лідія Багнюк, Віра Степаненко та Ганна Присяжнюк – вдячні своїй помічниці, яка допомагає не тільки по господарству, але й приносить продукти та ліки, розраджує їх у нелегкій старості.

Добрі слова чуємо і на адресу соцробітника Меланії Ващенко з Гаврилівки, Ольги Михайленко з Сувида, Людмили Петренко з Сухолуччя, Раїси Ткач із Синяка та Воронківки, Олени Чикаловець з Вахівки та багатьох інших. 

Відділення соціальної допомоги очолює Ганна Гриненко, яка працює в територіальному центрі вже 22 роки. Разом зі своїм заступником Валентиною Зінчук вони організовують роботу соціальних працівників, допомагають вирішувати проблемні питання.

Як керівник територіального центру соціального обслуговування, я переконана, що нашим працівникам і надалі вистачить снаги, витримки та професіоналізму для подолання всіх труднощів у справі поліпшення добробуту населення нашого району, соціального захисту тих, хто його потребує. Сьогодні чудова нагода звернутися до всіх працівників соціальної сфери зі словами глибокої вдячності, подякувати за небайдужість до чужих проблем і турбот. Висловлюючи безмежну вдячність за ваші подвижницькі зусилля, не маю сумніву, що вони будуть подвоєні у ході реалізації масштабних соціальних програм, зігріті співчуттям і любов’ю до ближнього. Цю турботу відчувають широкі верстви населення і, насамперед, пенсіонери та інваліди. Ваша праця скромна і не завжди помітна, але завжди сповнена душевного тепла. За це вам шана і повага в народі.

Наталія РУДЬКО, 
директор ВТЦСО
 Фото Галини МАКАРЕНКО
Переглядів: 631 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus