Головна » 2014 » Червень » 21 » Згадай чоловіка, товариша, брата…
11:06
Згадай чоловіка, товариша, брата…
З висоти 73-річчя від початку Великої Вітчизняної війни, з трагічної дати 22 червня 1941 року усвідомлюєш і розумом, і серцем, що та найкривавіша за кількістю жертв війна була справді і священною, і народною.
 
Священною, бо кров, пролита за рідну землю її захисниками і визволителями, страждання і муки, перенесені населенням від рук загарбників, у всі часи за християнською мораллю вважались воістину праведними, такими, що принесені в жертву заради торжества добра над злом, яке уособлював гітлерівський нацизм.
 
Народною ж Велика Вітчизняна стала тому, що на захист рідної землі піднявся весь народ, усі його верстви й покоління. І про це з усією переконливістю можна судити, виходячи з фактів воєнного лихоліття, що будуть навічно вкарбовані і в історію села Рови:
 
Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір!
Усіх, хто кував перемогу й загинув
За тебе, за мене, за всю Батьківщину...
 
Чимало героїв Великої Вітчизняної війни так і не дожили до днів остаточного визволення та звільнення України від окупантів. Та їхні подвиги досі живуть у пам’яті та серцях ровівчан, у вдячності нащадків за незборимість духу. 
 
Скорботно, що 22 червня 2014 року відзначається на фоні військового вторгнення у нашу країну Росії – республіки, з якою ми свого часу разом кували важку перемогу над нацистською Німеччиною. А найжахливіше те, що керівництву Росії та переважній більшості її населення це вторгнення і все, що з ним пов’язане – подобається. А держава, проти якої ми воювали – намагається нам сьогодні допомогти. 
 
Той, хто знає своє минуле – матиме майбутнє. Пам’ятаючи цю просту істину сільський голова  Михайло Мартиненко докладає значних зусиль, сприяючи збереженню пам’яті про померлих та живих учасників та свідків тих далеких часів. Допомагають йому депутат обласної ради Олександр Приходько та депутат районної ради Олександр Мартиненко, надаючи добрий приклад шани та поваги героям, проведенню свят та наданню матеріальної допомоги ветеранам. Шануючи подвиг старших поколінь, ми не маємо права на боягузтво і легкодухість сьогодні, коли новий ворог біля рідних стін. Ворог безжальний та підступний.
 
У допитливу пам’ять нинішніх школярів, юнаків і дівчат сьогодні, після 73 років від початку Великої Вітчизняної, повинні бути буквально вкарбовані славні імена героїв – солдатів і партизанів, захисників і визволителів рідної землі, а також вражаючі до болю в серці факти злочинів проти людяності. Адже завтра саме їм, сьогоднішнім школярам, боронити нашу землю від ворога. Як це тоді робили діди, а сьогодні – батьки і брати.
 
Ще, на щастя, є живі свідки того страшного лихоліття далеких 1941-1945 років. Одна із них, Анастасія Іванівна Левковська, мешкає у Ровах і, незважаючи на свій почесний вік, бере активну участь у  героїко-патріотичній роботі з молоддю, допомагаючи сільській владі. 
 
Незабаром з’являться нові герої, які знищують ворога, що прийшов на Схід нашої країни. А відтак патріотичне виховання дає добрі сходи…
 
Урочистості у Ровах завжди розпочинаються покладанням квітів до обеліска Слави на братській могилі. У заходах беруть участь ветерани і діти Великої Вітчизняної війни, керівництво села, районні та місцеві депутати, учні школи та сільська громадськість, звертаючись зі словами вдячності до ветеранів. Хвилиною мовчання учасники мітингу вшановують пам’ять загиблих воїнів. 
 
Після офіційних заходів – музичний концерт у виконанні ансамблю «Журавка» під керівництвом Олексія Кривицького. Ну і, звісно, фронтові 100 грамів – за життя, за друзів, за тих, хто не дожив…
 
Володимир ПОТАПОВ, «Слово»
Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 431 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus