Останній номер газети
Головна » 2013 » Жовтень » 19 » З кролями я знайомий з дитинства…
10:38 З кролями я знайомий з дитинства… | |
 На території села Лебедівка колись функціонувало величезне колективне господарство, одним із основних видів діяльності якого було розведення корів. На жаль, колгосп, як і всюди, занепав, залишились лише порожні будівлі корівників. З часом вони позаростали бур’яном і німим докором стояли на околиці села.
Але не перевелися у нас ще добрі господарі. Тож 10 років тому, саме в Лебедівці, на території колишньої ферми, і вирішив організувати своє господарство Вадим Будило. Щоправда, вирощують зараз тут вже не корів, а кроликів, але тим цікавіший цей вид діяльності, адже не так вже й багато підприємств, що ведуть аналогічне господарство, а на території Вишгородського району воно взагалі єдине…
– Вадиме Олександровичу, а чому саме кролівництво? Адже це надзвичайно клопітка справа, усі, хто має кроликів вдома, знають, що за ними складний догляд, вони схильні до хвороб, причому масових. Навіть у масштабах приватного господарства втрата поголів’я – чимала неприємність, не кажучи вже про великий кролекомплекс.
– З кролями я знайомий ще з дитинства, коли їздив до бабусі в село. Вже тоді ми з другом почали знайомитися з особливостями догляду за цими тваринами, специфікою їх вирощування. Пам’ятаю, як ми кілька кролів продавали, а на отримані гроші купували корм для решти, як займалися заготівлею сіна на зиму. Думаю, що саме тоді я обрав свій шлях, хоча навчався у Київському політехнічному інституті. Тоді вважалося, що чоловік має здобути технічну спеціальність. Але життя так склалося, що я все ж повернувся до того, що люблю з дитинства.
– Наскільки складно організувати та підтримувати господарство такого масштабу та ще й з такими вибагливими тваринами, які потребують особливого догляду?
– Коли 10 років тому ми розпочинали, то поголів’я становило лише 1000 кролів, тоді як зараз – близько 20000. Було складно, звичайно, тому що паралельно треба було й доглядати за наявним поголів’ям, і будувати приміщення для нового. Але бажання працювати допомагало. Ми здобували свій перший досвід, їздили за кордон, щоб освоїти нові технології. Наприклад, ми першими в Україні впровадили штучне запліднення. Зараз вже майже всі кролівничі господарства використовують цей спосіб. Для виробництва обрали дві породи кроликів – каліфорнійську та новозеландську, які в відсотковому співвідношенні в нашому господарстві мають 20% і 80% відповідно. Це м’ясні породи, які пристосовані до вирощування у приміщеннях. Але від цього догляд за ними не стає простішим. Вони пристосовані до утримання в приміщеннях, тому що легко переносять скупчення запахів, та все ж треба облаштувати достатню вентиляцію приміщень, освітлення, у залежності від того, який період репродуктивності, який час доби та року. Також надзвичайно гострою є проблема вчасної та якісної вакцинації поголів’я, адже в нашій справі це особливо важливо. Вакцину нам доставляють безпосередньо від постачальника в автомобілях-холодильниках, адже зберігати її можна при температурі не вище 7 градусів. Ведемо облік по кожній тварині, тобто картку, де вказані всі необхідні дані – стосовно щеплення, віку, розмноження. Усе це, звісно, потребує певної уваги, акуратності і роботи спеціалістів. Зараз ми офіційно відмовились від статусу племрепродуктора, тому що для ведення необхідних даних та роботи з поголів’ям племінного спрямування потрібно щонайменше три-чотири висококваліфіковані спеціалісти, але ця галузь, на жаль, не досить розвинена, купують лише близько 10 тварин за місяць. Тому рік назад ми перейшли у категорію товарних ферм.
– Наскільки широке коло постачання продукції?
– Зараз ми постачаємо кролятину лише в столицю і в невеликих об’ємах по Україні. Маємо свої автомобілі, що дозволяють транспортувати м’ясо в охолодженому вигляді. Приблизно відвантажуємо п’ять тонн щомісяця.
– Але не так вже й часто можна знайти це дієтичне м’ясо на полицях магазинів, навіть великих супермаркетів, тож є необхідність розвитку господарства. Які у Вас плани щодо цього?
– До кінця року плануємо завершити ремонт кліток для кроликів, а весною, коли дозволять вже погодні умови, будемо завершувати будівництво четвертого приміщення. У перспективі бачимо всього п’ять таких приміщень. Тоді зможемо довести кількість поголів’я до 30-35 тисяч. Набагато зручніше доглядати за тваринами, коли більше приміщень. Наприклад, під час санітарної обробки одного приміщення можна перемістити кролів до вільного. І, головне, буде збільшено кількість робочих місць.
– Працівників набираєте серед місцевого населення?
– Ні, ми маємо гуртожиток, де живуть люди, які у нас працюють. Місцеві не працюють тому, що нам важливо, аби наш працівник не мав контактів з іншими тваринами, а місцеві жителі часто тримають вдома кроликів. Дуже легко занести та розповсюдити інфекцію, а кролики дуже вразливі до них. Це все робиться для того, щоб запобігти виникненню та поширенню хвороб.
– Як відбувається контроль якості?
– У нас дуже чітко слідують всім ветеринарним правилам – вакцинація, гігієна. Приділяємо надзвичайну увагу цим питанням, маємо технолога, який ретельно слідкує за дотриманням усіх норм. Регулярно нас перевіряють ветеринарна служба, служби екологічного контролю. Також перевіряють і наші агенти, яким ми постачаємо продукцію. Тож можу запевнити, що м’ясо вирощене без використання антибіотиків та всіляких стимуляторів та гормонів. Я сам маю дітей, ми з родиною постійно вживаємо кролятину. Адже це надзвичайно корисний і дієтичний продукт. М’ясо кроля можна вживати маленьким дітям. При певних хворобах, що виключають з меню багато продуктів харчування, дозволяється вживати кролятину.
– Вадиме Олександровичу, а як Ви співпрацюєте з органами місцевого самоврядування? Адже не раз сільський голова Олександр Тишковець говорив, що Ви берете активну участь у виконанні соціальних програм села.
– З Олександром В’ячеславовичем ми справді маємо дружні стосунки, він завжди йде нам назустріч і допомагає у багатьох питаннях, якщо такі виникають. Ми теж у свою чергу сприяємо розвитку села. Тут іде активне культурне життя, тож виникла необхідність придбати музичне обладнання. Ми взяли у цьому безпосередню участь. Допомагаємо в міру своїх можливостей. І я вважаю, що це правильно – взаємодопомога і порозуміння в наш час – дуже важлива, хоча, на жаль, і рідкісна.
– Ви маєте чудове господарство, пройшли період певних складнощів, але продовжує рости і розвиватися. У чому секрет вашого успіху?
– Знаєте, я завжди говорю, що потрібно займатися тим, до чого лежить душа. У нас працюють саме такі люди. Всі мають спільну мету і спільний ентузіазм допомагає нам продуктивно працювати. Навіть такі, здавалося б, примітивні тварини, як кролики, мають темперамент, причому у кожного свій. Кожен працівник має своїх улюбленців, які часто безсоромно користуються цією любов’ю. Полюбляють супроводжувати «господаря» під час годування, гуляючи по дахах кліток. А в будь-якій справі важливо все робити із захопленням. Якщо маєте потяг до чогось – саме там і треба себе шукати, адже найбільше шансів досягти успіху, коли ти любиш справу, якою займаєшся.
Розмову вела Наталія КОРСУН, «Слово»
| |
| Категорія: Лебедівська громада | Переглядів: 924 | Додав: komashkov | |