Останній номер газети
Головна » 2013 » Червень » 8 » «Від маразматизму до народного економізму»
11:00 «Від маразматизму до народного економізму» | |
 За моїми висновками, Україна, з розпадом Радянського Союзу, відійшла від «розвинутого соціалізму» (за визначенням тодішньої державної влади і вчених основ марксизму-ленінізму і політекономії соціалізму), а до реального (не віртуального) нині діючого в світі капіталізму (за визначенням К. Маркса, «Капітал») не дійшла. Двадцять другий рік наші державотворці нав’язують нашому народу: українське суспільство знаходиться у перехідному періоді. Ніхто сьогодні не скаже, скільки років, десятиліть чи століть, при такому політичному хаосі, триватиме цей загадковий «перехідний період» і що треба для того, щоб його пройти якнайшвидше, відійшовши від хаотичної безсистемності! Моя наукова діяльність тісно пов’язана з проблемами існуючого в Україні суспільно-політичного ладу. Виходячи з об’єктивних законів розвитку людського суспільства – від первинно-общинного до капіталістичного (імперіалістичного), соціалістичного (комуністичного), приймаючи до уваги економічну, соціальну, духовну та інтелектуальну модель світової цивілізації, аналізуючи досягнення і недоліки нині домінуючого в країнах світу ладу, я визначаю в своїй книзі «Від маразматизму до народного економізму» назву нинішнього суспільно-політичного ладу в нашій країні. Своє визначення науково обґрунтовую і аргументую. За моєю науковою теорією суспільно-політичний лад майбутньої України – народний економізм. Він прискорить кінець «псевдокапіталізму». Народний економізм повністю заперечує (закон філософії – заперечення заперечень) рабовласницький, феодальний, капіталістичний, соціалістичний, комуністичний лад. Визначальні концептуальні складові його розвитку такі: держава належить народу; національні надбання належать народу; державна влада належить народу; право визначення стратегії поступального соціально-економічного, політичного, духовного і демографічного розвитку, внутрішньої і зовнішньої політики – прерогатива лише народу; лише народ визначає ідеологію країни, національну ідею, розвиток науки, культури, духовності, що є кодексом виконавчих та організаційних дій для народних інститутів державної влади, а також для органів місцевого самоврядування; народна влада визначає рівні права перед законом всіх громадян, всіх національностей, які населяють Україну; зміна форм власності і перерозподіл фінансових ресурсів, доходів належить народу; монопольне право на засоби виробництва, виробничі відносини, землю, її надра, природні багатства належить лише народу; розвиток громадянського суспільства. Нинішня антинародна економіка через радикальне реформування влади і суспільних відносин переростає у народну економіку. Політична платформа України – народна економіка. Суспільно-політичний лад – народний економізм. Життєвий простір народної економіки розширюється за рахунок валового внутрішнього продукту (місцева економіка, регіональна економіка, національна економіка), валового національного продукту (транснаціональна економіка, глобальна економіка), інтернаціоналізації та інтеграції економіки. Відповідно формуються два види економічного розвитку при державному народовладді: внутрішня (формування додаткової вартості в межах економічної території України) і зовнішня (формування додаткової вартості за межами економічної території України). Теоретичне обґрунтування отримало запровадження оновленої традиційної кооперації, утвердження і поглиблення в державі місцевого самоврядування з розширеною комунальною власністю та принципами його здійснення. Для здійснення цього повинна відбутися радикальна, законодавчо підкріплена реорганізація всієї вертикалі виконавчої влади. У сільському господарстві повинна відновитися колективна форма власності шляхом утворення кооперативів, народних (общинних) аграрних господарств. На жаль, історично так склалося, що Україна не має необхідного тривалого досвіду парламентаризму. Потрібен значний період для опанування суспільством істинно демократичного парламентаризму, який формувався століттями в розвинених країнах світу, водночас піднімаючи свою особисту політичну зрілість, щоб гармонійно перейти до інших форм правління. Подається обґрунтування реформ судової системи, правоохоронних органів, освіти, охорони здоров’я, армії, культури, духовності, розвиток національної науки, системи виховання молоді, збереження інтелектуального потенціалу суспільства тощо. Підкреслюю, що наукова робота і викладені в ній теоретично обґрунтовані положення про суспільно-політичну реформу – це моє суб’єктивне розуміння і моя наукова творчість, але вважаю, що думка науковця з немалим досвідом державної служби послугує розвитку та добробуту України.
Іван БУРДАК, академік, професор, голова відділення економіки і управління УАН | |
| Переглядів: 401 | Додав: komashkov | |