Головна » 2014 » Листопад » 8 » Велике серце вчителя
10:46
Велике серце вчителя
9 листопада ми відзначаємо велике свято – День української писемності та мови. Тож є привід поспілкуватися з людиною, яка не тільки сама плекає рідну мову, а й упродовж багатьох років прищеплювала цю любов багатьом маленьким громадянам.
 
Дивлячись на Ольгу Мельник, відчуваєш силу та доброту її великого серця. Так, саме великого, бо хіба у малому вміститься стільки любові? Любляча мама, кохана жінка, Ольга Василівна велику частину свого життя присвятила вихованню дітей.  Зараз вона спеціаліст відділу з гуманітарних питань Вишгородської міськради, а в недалекому минулому вчителька початкових класів.
 
– Я ще змалку любила щось пояснювати молодшим друзям, відчувала, що це в мене добре виходить. Після закінчення педагогічного училища, почала працювати вчителем, – розповідає Ольга Василівна. 
 
Переїхавши до Вишгорода у 1986 році, Ольга Мельник працювала у Вишгородській середній школі №2. У якій на той час лише окремі класи були  україномовними. У  1988 році у Вишгороді з’являється нова школа з українською мовою викладання. 
 
– Не вагаючись жодної хвилини, я перейшла працювати до спеціалізованої школи «Сузір’я». Вважаю, що народ, який не береже свою мову, не має майбутнього. У своїй родині ми спілкуємося виключно українською мовою, – продовжує розповідь Ольга Василівна.
 
– Яким повинен бути вчитель? Які риси повинні бути притаманні людині, яка хоче присвятити життя вчителюванню? 
 
– Я вважаю, що в кожної жінки є педагогічні здібності. Це закладено її природою, завдання ж педагога  – протягом життя їх вдосконалювати. Я вважаю, що навіть шестирічна дитина –  це вже маленька особистість. Мій секрет у тому, що я завжди ставилася до класу як до власної родини, усі учні у класі – мої рідні діти. Виховуючи паралельно двох синів, я ніколи не забувала, що кожного ранку на мене чекають ще тридцять братиків та сестричок моїх дітей. Низькій уклін вчителькам моїх хлопчиків Валентині Степанівні Устименко та Людмилі Василівні Скоростецькій.
 
– З чого починається ваш індивідуальний  процес виховання? 
 
– Зрештою, я вже відповіла на це запитання, але у кожному випадку існують свої рекомендації. Думаю, що перш за все необхідно оцінити рівень загальної підготовки дитячого колективу, визначити як кращих, так і слабших. Потім слабших поступово підтягувати на рівень сильніших. За двадцять п’ять років вчителювання мені це вдавалося. І вже при переході до середньої школи цієї різниці було не помітно. Також не будемо забувати про індивідуальні риси кожної дитини, вони грають неабияку роль у формуванні та становленні її як особистості. 
 
– Щоб Ви, побажали молодим вчителям, які тільки-но обрали цей фах? 
 
– Любові до своєї Батьківщини, до дітей та творчості, адже я переконана, що до своєї справи необхідно підходити творчо. Недарма кажуть, що вчителька – це друга мама. Тільки жінка може з повною самовіддачею піклуватися про, по суті, чужу їй дитину. Передати їй свій досвід, поставити на вірний шлях. Дати цінну пораду та просто бути поруч, коли це необхідно.
 
Марина  ПОГОРЄЛОВА,
«Слово»
Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 505 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus