Останній номер газети
Головна » 2014 Листопад 8 » Велике серце вчителя
10:46 Велике серце вчителя | |
 9 листопада ми відзначаємо велике свято – День української писемності та мови. Тож є привід поспілкуватися з людиною, яка не тільки сама плекає рідну мову, а й упродовж багатьох років прищеплювала цю любов багатьом маленьким громадянам.
Дивлячись на Ольгу Мельник, відчуваєш силу та доброту її великого серця. Так, саме великого, бо хіба у малому вміститься стільки любові? Любляча мама, кохана жінка, Ольга Василівна велику частину свого життя присвятила вихованню дітей. Зараз вона спеціаліст відділу з гуманітарних питань Вишгородської міськради, а в недалекому минулому вчителька початкових класів.
– Я ще змалку любила щось пояснювати молодшим друзям, відчувала, що це в мене добре виходить. Після закінчення педагогічного училища, почала працювати вчителем, – розповідає Ольга Василівна.
Переїхавши до Вишгорода у 1986 році, Ольга Мельник працювала у Вишгородській середній школі №2. У якій на той час лише окремі класи були україномовними. У 1988 році у Вишгороді з’являється нова школа з українською мовою викладання.
– Не вагаючись жодної хвилини, я перейшла працювати до спеціалізованої школи «Сузір’я». Вважаю, що народ, який не береже свою мову, не має майбутнього. У своїй родині ми спілкуємося виключно українською мовою, – продовжує розповідь Ольга Василівна.
– Яким повинен бути вчитель? Які риси повинні бути притаманні людині, яка хоче присвятити життя вчителюванню?
– Я вважаю, що в кожної жінки є педагогічні здібності. Це закладено її природою, завдання ж педагога – протягом життя їх вдосконалювати. Я вважаю, що навіть шестирічна дитина – це вже маленька особистість. Мій секрет у тому, що я завжди ставилася до класу як до власної родини, усі учні у класі – мої рідні діти. Виховуючи паралельно двох синів, я ніколи не забувала, що кожного ранку на мене чекають ще тридцять братиків та сестричок моїх дітей. Низькій уклін вчителькам моїх хлопчиків Валентині Степанівні Устименко та Людмилі Василівні Скоростецькій.
– З чого починається ваш індивідуальний процес виховання?
– Зрештою, я вже відповіла на це запитання, але у кожному випадку існують свої рекомендації. Думаю, що перш за все необхідно оцінити рівень загальної підготовки дитячого колективу, визначити як кращих, так і слабших. Потім слабших поступово підтягувати на рівень сильніших. За двадцять п’ять років вчителювання мені це вдавалося. І вже при переході до середньої школи цієї різниці було не помітно. Також не будемо забувати про індивідуальні риси кожної дитини, вони грають неабияку роль у формуванні та становленні її як особистості.
– Щоб Ви, побажали молодим вчителям, які тільки-но обрали цей фах?
– Любові до своєї Батьківщини, до дітей та творчості, адже я переконана, що до своєї справи необхідно підходити творчо. Недарма кажуть, що вчителька – це друга мама. Тільки жінка може з повною самовіддачею піклуватися про, по суті, чужу їй дитину. Передати їй свій досвід, поставити на вірний шлях. Дати цінну пораду та просто бути поруч, коли це необхідно.
Марина ПОГОРЄЛОВА,
«Слово»
| |
| Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 537 | Додав: komashkov | |