У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва 15 березня відкривається виставка «Києво-межигірський фаянс». У колекції музею зберігається найбільше в Україні за кількістю пам’яток зібрання виробів межигірського фаянсу, яке нараховує понад 900 предметів.
Фабрика заснована у 1798 році у Межигір’ї і припинила свою діяльність у 1877 році. Межигірська глина була різних кольорів: біла, темно-коричнева, жовта, кремова, палева. Досить швидко майстри опанували виробництво кольорових мас (мармурову, темно-коричневу (шоколадну), чорну та ін.), застосували кольорові і безбарвну глазурі, якісні друковані малюнки, професійно виконаний рельєфний декор. Найвищим досягненням були друковані малюнки з ландшафтами Києва, Петербурга і т.п.
Асортимент виробів був досить значний: чайний, кавовий, столовий посуд, а також окремо можна було придбати тарілки, салатники, сухарниці, кухлі та ін. Крім того, продукувалися вази різного розміру і призначення, кашпо, чорнильні прибори, умивальні чаші з глеком, рамки для портретів, свічники, каструлі, судки, глечики, форми для бланманже, морозива, прес-пап’є, кронштейни, садові табурети, предмети сакрального призначення (лампади, ікони, хрести, великодні яйця). 
Дуже високу мистецьку цінність мали предмети, що виготовлялися на приватні замовлення вищих царських чиновників, місцевої знаті. Вони часто були в одному примірнику, на них ставили герб замовника. Такі «родинні» сервізи були унікальними і могли мати кілька сотень предметів. Менш забезпечена аристократія не могла дозволити собі подібні сервізи, тому замовляла дещо простіші вироби. 
Тарас Шевченко навідувався до  Межигір’я, розумів значення здобутків Києво-Межигірської фаянсової фабрики для пересічних українців. Адже з демократизацією цього вишуканого матеріалу мистецтво входило через побут у кожну оселю, перетворювало родинне спілкування на церемонію та свято.
Зацікавленість фаянсовими виробами фабрики зросла через кілька десятків років після її закриття. Збереглася невелика кількість фаянсових речей фабрики, оскільки фаянс мав меншу вартість у порівнянні з порцеляною. Найбільшу колекцію межигірського фаянсу мають київські Державний музей українського народного декоративного мистецтва та Національний музей історії України. Окремі предмети є в Сумському історичному музеї та Одеському музеї археології. Є зібрання в інших країнах (Петергофі, Росія) та у приватних колекціях.
Виставка працюватиме до 12 травня. Адреса музею: вул. Лаврська, 9, корпус 29. Телефон для довідок: 280-58-12.