Останній номер газети
Головна » 2014 Березень 8 » Свавілля від імені народу
11:26 Свавілля від імені народу | |
 Важкі часи переживає зараз Українська держава. Розлад у суспільстві, розвал економіки, пуста казна, агресор на півдні країни. Піднімати проблему сьогодні про долю зайців, козуль чи кабанів, про те, що відбувається в мисливських угіддях, для більшості громадян здасться несвоєчасною балаканиною.
А що ж такого відбувається? Майже кожного дня під яскравими гаслами справедливого переділу мисливських угідь, а насамперед – рівноправного користування природними ресурсами, рівного доступу до дарів лісів та річок, як зграї вовків, їздять по теренах Київської області, і не тільки нашої області, різного роду фальшиві революціонери (а часом, і просто обдурені і підбурені провокаторами, несвідомі громадяни) та мародери всіх мастей і шукають, чим би поживитися, щоб розвалити чи підпалити.
Повилазили з погребів та з-під корчів різного роду браконьєрські недобитки, подіставали з-під диванів стволи і петлі. Та розчохлили вони зброю не задля святої ідеї боротьби з іноземним агресором, а щоб поласувати свіжим м’ясцем оленя чи лосятини. А те, що ті оленухи та лосихи вже вагітні, так тож для перефарбованих революціонерів не припона. Революція, розумієте, грабуй награбоване, а що не можеш в кишеню покласти чи проковтнуть – ламай і пали. Одним словом, під гаслами наведення європейського порядку, законності та народної справедливості в угіддях панують більшовицько-махновські принципи та угрупування любителів дармового м’яса. Так за що ж воюють новоспечені революціонери? Це такі, хто об’явився в лавах революції після 25 лютого, коли революція в Києві вже взяла верх. Так за безлад і беззаконня вони і воюють.
Нема заперечень, роками, і не тільки при Януковичі, в Україні зростала прірва між багатими і бідними, між виборцями і слугами народу, між тими, хто працює, і хто дає роботу, між простим людом та чиновниками. По-різному багатії витрачали накопичені капітали, хто у Межигір’і вішав люстру за 5 мільйонів євро, хто будував величезні маєтки в Конча-Заспі, хто їхав на полювання до Африки, а хто вибудовував мисливські господарства в Україні.
Різні думки існують на рахунок того, яким чином розпорядитись з тими багатствами, які залишились після втечі Януковича та його поплічників, багато і виключно популістських гасел, на кшталт того, щоб передати замок Януковича сиротам. Ну що ж, і такий ідіотизм має право на існування. Побачимо, як довго буде слугувати золотий посуд дітлахам, як їм добре буде спати покотом на підлозі у великих залах, укриватись шторами та гойдатися на золотій люстрі. Та все ж таки, ніхто не пропонує спалити Межигір’я чи зрівняти його бульдозером із землею. Жоден, найрадикальніший революціонер, не пропонує перекопати дорогу через Нові Петрівці до Межигір’я, тільки тому, що вона слугувала кортежам Януковича, повісити на гілляці страусів та фазанів, тільки тому, що ними любувався Янукович. Ну ні в кого ж не виникає ідеї, розвалити всі підприємства та фабрики, які належали родині Януковича. Вони надавали і будуть надавати людям роботу, у той чи інший спосіб слугувати інтересам людей та держави. То звідки, у яких головах з’являються і чим обґрунтовуються ідеї знищити найкращі мисливські господарства, які раніше належали, багатим людям, потужним мисливським клубам і не тільки їм. Кому потрібен розвал, безлад і беззаконня у мисливській галузі України, і чим вони це аргументують? Тільки браконьєрам і провокаторам, особам, які бажають мати все, і щоб за те їм нічого не було. Щоб не було єгерів в угіддях, щоб не було інспекції, щоб не було міліції, щоб їх ніхто не контролював, щоб не було визначених термінів полювання, щоб стріляти – що бажаєш і скільки бажаєш. При цьому, щоб дичина плодилась і не виводилась, як блохи на собаці, сама по собі, без усяких затрат. Оце так Європа?!
Шановні читачі, мисливське господарство, як і будь-яке інше господарство, вимагає професійного підходу, кропіткої праці, охорони тварин від хижаків усіх мастей та значних капіталовкладень. А у Вишгородському районі, де всі ліси обложені тисячами дач, де один із найбільших в Україні факторів турбування диких тварин з боку відпочиваючих, грибників та ягідників, відтворення тваринного світу природним шляхом взагалі стає проблематичним. Дикі тварини перестають народжувати там, де їх постійно турбують і ганяють. У Вишгородському районі тільки офіційно полюють тисячі мисливців Києва та області. Дачники – окрема проблема. На кожній п’ятій дачі є рушниця, вихід з дачі – відразу до лісу, і це ще декілька тисяч бажаючих на дармовщинку добути козульку, кабанчика, а то й оленя. То звідки ж з’явитись дичині у такій кількості. Сьогодні без штучного розведення дичини на фермах і у вольєрах з подальшим випуском в угіддя жодне мисливське господарство не може існувати і задовольнити всезростаючий попит мисливців та населення. І це придумали не ми. Увесь цивілізований світ, і навіть – дика Африка, а насамперед – Європа, до якої ми прагнемо, активно займаються дичерозведенням у вольєрах та на дичефермах. Ми неймовірно відстаємо по дичерозведенню та кількістю добутих тварин на душу населення чи одиницю площі угідь (як і по всіх інших показниках) від усіх країн у десятки, а то і сотні разів, і цей розрив щорічно росте. І до нинішньої революції в Україні мало було бажаючих займатись вольєрним господарством, навіть серед багатих людей. Дуже копітка ця справа і потребує значних вкладень коштів і сил, які ніколи не буде повернуто. Честь і хвала тим українцям, мисливцям-ентузіастам, хто б вони не були і до якої партії не належали б, хто взявся за цю справу, хто добився результатів по збагаченню фауни України. Дичеферми, вольєри та вирощена на них дичина ніколи не слугували одній людині чи якомусь закритому клубу, це потенціал і надбання всієї країни. Кошти, золото, рахунки януковичі забрали та втекли за кордон. А мисливські господарства не покладеш у валізи – вся інфраструктура і кадри залишились в Україні і можуть служити на благо і втіху наших співвітчизників – українських мисливців.
Я особисто не маю статків, достатніх для облаштування власного вольєрного господарства, але вірю у перспективність цієї справи, тому останні роки допомагаю різним мисливським господарствам у спорудженні та облаштуванні вольєрів і ферм для розведення дичини. Серце обливається кров’ю, коли сьогодні чую, що незрозуміло які «революціонери», незрозуміло від чийого імені, у тому чи іншому мисливському господарстві розвалили вольєр та випустили (читай знищили) маточне поголів’я оленів чи кабанів. Для чого? У понеділок, під яскраві гасла свободи, рівності та братства, випустить тварин у ліс, щоб у вівторок та середу, приїхати з дружбанами та повибивати на м’ясо елітне маточне поголів’я, закуплене чи викохане такою копіткою працею.
Найближчими роками нашу країну очікує потужна економічна криза, коштів не буде вистачати на людей, а не те що на диких тварин, тим більше на дороге вольєрне господарство. Будувати нове, як я то бачу, будемо не скоро, так давайте ж збережемо хоч те, що маємо на сьогодні. А як і кому воно належатиме, повірте, розберемось найближчим часом, щоб слугували природні багатства всьому українському народу по справедливості і по праці. Але розбиратися будемо не махновськими бригадами і не під більшовицькі гасла, бо наслідки 1917 року Україна вихаркує до цих пір. То не допустимо ж повторення жахливої розрухи у державі. А то що ж виходить: пам’ятники Леніну скидаємо, а з його лозунгами, ідеями і методами досі пір розлучитись не можемо.
Окреме питання – провокатори. Звертаю увагу правоохоронних органів: у жодній галузі виробництва, жодній сфері життя українського суспільства не відбулось за останні десять діб стільки погромів і спроб переділу, скільки у мисливський галузі. Навіть підпали ресторанів, власниками яких є люди, наближені до Януковича і злочинної влади, були поодинокі, і від участі в цих підпалах відразу ж відмежувалися всі учасники революції і осудили всі цивілізовані люди. В одному Вишгородському районі на сьогодні сталося більше спроб заволодіти або розгромити мисливські господарства, ніж випадків умисних підпалів будь-яких об’єктів у центрі революції – Києві. І це не випадковість. Є достатньо бажаючих розхитати ситуацію у мисливській галузі, утворити безлад і беззаконня, щоб господарі зневірились у наведенні порядку та покинули фінансувати мисливські господарства, щоб провести переділ угідь, але не на користь простого люду. За нашою інформацією, ця діяльність координується з Києва.
Я звертаюсь до всіх керівників підприємств і організацій, посадових осіб, авторитетних і пересічних мисливців, особливо до голів селищних рад, до всіх, кому небайдужа доля природи і мисливського господарства – об’єднуйтесь проти анархії, не допустіть руйнування мисливської галузі, не допустіть махновщини і самовільного переділу (читай «беспредєлу») у мисливських угіддях. До початку сезону полювання 2014 року є час, дайте можливість фахівцям розібратись, які мисливські господарства покинуті, які функціонують, яким потрібен новий господар, а які цього не потребують. Дайте можливість спеціалістам налагодити співпрацю між мисливськими господарствами, користувачами угідь та мисливцями.
Шановні мисливці, об’єднуйтесь навколо авторитетних, досвідчених та чесних мисливців, ідіть на співпрацю з мисливськими господарствами, а не на війну з єгерями, женіть геть провокаторів. Від взаєморозуміння та співпраці виграють усі, і природа у тому числі!
Володимир НИЖНИК,
кореспондент газети «Полювання та риболовля», спеціально для «Слова»
Фото Миколи Самчука, Лебедівка
| |
| Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 530 | Додав: komashkov | |