Кожен із нас унікальний, кожен несе у цей світ своє неповторне.  Подумай про себе як про окрему особистість без рамок сприйняття інших. Ким би ти хотів бути, яку роль відігравати у житті інших, який внесок робити у суспільство, які цінності нести? Розібратися і надихнутися вам допоможе інтерв’ю з людиною, яка не втрачає віри у власні сили і щоразу використовує найменшу можливість спробувати щось нове. Ігор Курилець за своє життя спробував багато професій, щоб зрозуміти себе і знайти справу свого життя. Мотивуюче інтерв’ю з засновником шкіряної майстерні «Step».
– Добридень, Ігорю! Дякую, що погодились на інтерв’ю. Розкажіть, чим Ви займалися до того, як розпочати свою справу?
– Ніколи не мріяв про те, що зараз маю. Я проживав у Дебальцевому, де працював залізничником. З початком війни переїхав із сім’єю до Вишгорода. Я відразу працював на декількох роботах і спробував себе у найрізноманітніших сферах. Одного разу познайомився з майстром із ремонту взуття. Спостерігаючи за ним, опанував майстерність «зцілення» черевиків. З часом зміг сам орендувати приміщення, у якому надавав послуги з ремонту взуття. 
– Що потрібно було Вам на старті?
– Для того, щоб відкрити власну справу – потрібно вкласти у неї певну суму. Грошей на той час у мене не було. Я зміг купити швецький ніж та банку клею. Тому спочатку не мав зиску. Але вперто продовжував працювати, адже все приходить з часом, якого тоді також не вистачало (сміється). 
– Ігорю, скільки часу минуло зі створення Вами першого виробу із шкіри? Що це було?
– Побачив на YouTube відео, як робити із шкіри портмоне і вирішив спробувати. Придбав маленький клаптик шкіри і викроїв дружині маленьку сумочку, а собі портмоне. Мені сподобалось це робити. Потім одній жіночці сподобалася сумка, яку я зробив для дружини, і вона замовила у мене перший виріб. 
– Де зараз закуповуєте матеріали для створення своїх виробів?
– За допомогою Інтернету я знаходжу всі потрібні мені матеріали. Найчастіше це магазини у Києві. 
– Чи використовуєте замінники шкіри під час роботи?
– Я працюю лише з натуральною шкірою. Вона відрізняється. Для взуття потрібна тонка, для сумки цупка. Є різні види шкіри: галантерейна, для взуття, для ременів. Цим визначається її товщина. Я працюю із телячою шкірою, яку розрізають і створюють із неї замшу, нубук тощо. Наприклад, верхній шар із природним малюнком використовують для пошиття взуття.
– Де Ви здобули ці знання? 
– Я навчався на курсах з пошиття взуття. Як кажуть, вік живи – вік учись, тому не припиняю навчання, і в цьому мені дуже допомагає Інтернет.
– Як працюєте із клієнтами? Є певні критерії?
– Найголовніше – це обговорити всі нюанси. Часто прошу, щоб приносили свої ескізи чи малюнки, що б вони хотіли мати у кінцевому результаті. 
– Зараз працюєте лише на замовлення?
– Можна прийти в майстерню і придбати виріб, який сподобався, якщо він є в наявності у каталозі. Якщо хочете створити щось оригінальне – ми не відмовимо вам. Найчастіше, звісно, працюю на замовлення.
– Як відрізнити натуральну шкіру від шкірозамінника?
– Якщо людина цим не займається, їй буде важко це зробити. Зараз створюють екошкіру, пресовану шкіру, але справжня шкіра має свою фактуру і малюнок. Якщо взяти мій виріб, то ви зрозумієте, що він зроблений із шкіри.
– А чи створюєте щось за покликом душі?
– Так. Коли маю вільний час, можу зробити те, що мені подобається.
– Ігорю, чи хотіли б здобути досвід, працюючи на відомий бренд?
– Так, але такі пропозиції не надходили. Хоча зараз закінчили масштабне замовлення. Пошили 150 гаманців у трьох кольорах для реалізації на Amazon.
– Опишіть процес народження виробу? Чи є це одноманітним процесом?
– Це творчий процес. Навіть, якщо робиш партію гаманців, до кожного можна підібрати різну техніку його викройки. Для початку це потрібно «намалювати» у себе в голові, щоб потім перенести на папір, з якого вже робиться  остаточний варіант на підготовлену шкіру. Але на цьому робота не закінчується, потрібно все правильно зшити, щоб виріб був зручним і функціональним. 
– Скільки минає часу від ідеї до вже готового виробу?
– Якщо замовнику потрібен був виріб на вчора, то працюємо не покладаючи рук. Загалом при замовленні домовляємося про терміни, щоб не відкладати роботу у довгий ящик. 
– Яких принципів у роботі дотримуєтесь? 
– Найголовніше для мене – якісна робота, яка є запорукою щасливого клієнта. Для мене важливо, щоб замовнику сподобався виріб, який він отримав. Я навіть пропонував повернути кошти, якщо кінцевий результат роботи не задовольняв клієнта.
– У вас були такі випадки? 
– Так. Нещодавно робив чоловічу сумку. Не врахував деякі нюанси, побачив, що клієнт не задоволений, тож запропонував повернути кошти. Але ми досягли компромісу, я пообіцяв доробити певні деталі. Не важливі гроші, важливі взаємини.
– На що орієнтуєтесь при розробці нових моделей?
– Якщо працюю на замовлення, то під бажання або ескіз мого клієнта. Те, що хочеться робити мені, не завжди подобається людям. Я люблю простоту і функціональність виробів. Деяким клієнтам подобаються нагромадження яскравих деталей. 
– Чи демонстрували вироби на виставках, ярмарках?
– Маю у планах, але зараз не можу викроїти на це час. Також у мене немає певного запасу, який я можу продемонструвати на виставці. Тому вироби можна знайти і замовити безпосередньо завітавши у студію (м. Вишгород, вул. Дніпровська, 2-б), чи за допомогою соціальної мережі Facebook (https://www.facebook.com/igor.kurilets27/?fref=pb&hc_location=profile_browser).
– Як Ви дізналися про грант на придбання обладнання? Чому вирішили спробувати?
– Дізнався від знайомої. Міжнародна організація з міграції організувала дводенний семінар, потім потрібно було написати бізнес-план. Взяти участь мене підштовхнув спортивний інтерес. Після захисту бізнес-плану отримав грошову винагороду (2150 євро), але у вигляді нового обладнання для своєї майстерні.
–  А чи потрапляли Ваші вироби за кордон?
– Було замовлення для подарунку друзям. Зараз працюватимемо над замовленням, яке «полетить» до Америки. 
– Яку пропонуєте цінову політику?
– Все залежить від клієнтів. Середня ціна взуття від 100 доларів. Ціна завжди обговорюється із клієнтом, враховуючи певні нюанси при виготовленні того чи іншого виробу.
– Ви сам працюєте в студії чи є помічники? Чи плануєте розширюватися, адже пропозиції надходять із-за кордону?
– Я уособлюю в собі декількох людей: керівника, працівника, дизайнера тощо. Поки що працюю один. У мене є помічниця. Дівчина також хоче займатися пошиттям, тому ми з нею співпрацюємо, вона здобуває певні навички. Намагався розширити штат, але не вийшло. Напевне, я дуже вимогливий керівник, але вимогливий і до себе. Не терплю, коли роблять роботу аби зробити.
– Розкажіть про своє найдивніше замовлення. Чи було таке?
– Вони всі по-особливому неповторні. Люди приходять, щоб зробити щось за їх задумом і додають у них щось своє. Тому все, над чим я працюю, є оригінальним.
– Що Вас відрізняє від інших майстрів, які працюють зі шкірою?
– Напевне, те, що я люблю свою роботу і отримую задоволення від цього.
– Чи вважаєте себе успішним у цій справі? Чи змогли реалізувати себе?
– Моя філософія така, що, якщо зрозумію, що я реалізувався у цій справі, я закрию майстерню. Прогрес не стоїть на місці. Я постійно навчаюсь чомусь новому і знаходжу щось цікаве. Якщо ти реалізувався, то чого прагнути далі? 
– Поділіться планами на найближчу перспективу.
– У майбутньому прагну створити шоурум (демонстраційний зал) та удосконалювати свої навички. Хочу сконцентруватися лише на пошитті виробів із шкіри і не займатися паралельно ремонтом шкіряних виробів, зокрема взуття.
I– «Step» символізує крок уперед. Потрібно завжди рухатися, не зупинятись, адже кожного разу ти знаходиш щось нове.
Зараз майстерня «Step» працює з 9.00 до 19.00. Раніше думав, якщо працюватиму сам на себе – не буду прив’язаний до часу. А вийшло навпаки. 
–  І, будь ласка, декілька слів для читачів «Слова».
– Беріть і робіть!

Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»