Головна » 2014 » Листопад » 22 » Шрам у душі народу
10:37
Шрам у душі народу
 50 років тому розпочалося переселення мешканців с. Старосілля та інших сіл, затоплених Київським  морем. Тисячоліттями понад Дніпром тулилися села з вибіленими хатками в обрамленні квітучих лугів та розкішних лісів. Риби, звірини, пасовищ вистачало на всіх з лишком. Тож недарма на цей слов’янський Едем накочувалися орди завойовників, інформує сайт Новопетрівської сільської ради.
 
Але як не нищили села чужинці, як не гнітили, вони відроджувалися знову і знову. Тут пережили голодомори і репресії, німецьку окупацію, вивезення в неволю, а після звільнення пережили і зачистку чоловіків на фронт – усе ж життя продовжувалося. І жити б людям у цих селах ще тисячі років, ростити дітей, якби не грандіозні плани партії – будувати Київську ГЕС. Одним розчерком пера правічні придніпровські села прирекли на загибель. Серед них було і село Старосілля, яке навіки зник­ло під водою, а мешканців переселили в інші села, у тому числі і в Нові Петрівці. Це вулиці: Жовтнева, Блюхера, Постишева, Аптечна, Шкільна, тобто район, який ми так і називаємо у просторіччі – «посьолок».  Частково у нашому селі живуть переселенці села Сваром’я.
 
Навіть сьогодні, 50 років потому, неможливо передати драматизм тих днів. Люди з плачем залишали прадідівську землю. Перед затопленням сіл руйнувалися хати, вирубувалися сади.  Люди ще пам’ятають, що до виселення по селах ходили комісії, описували домашнє начиння і виплачували «еквівалент». Кожному по-різному: 1000-1500 карбованців. Цих грошей вистачало, щоб купити пиломатеріалів та шиферу, але ж будуватися треба було дуже швидко, бо наближалася зима. Для тих, хто не хотів добровільно переселятися, переконливим аргументом ставав бульдозер.
 
Чим же обернулося грандіозне «підкорення природи» для України? Чим закінчився тріумф на Дніпрі? Відповідь однозначна – екологічною й моральною катастрофою для нації. У переселенців на все життя залишився шрам у душі через те, що їх відірвали від рідної землі. Під водою залишився цвинтар, храм, а вони, насильно відірвані від рідного порога, назавжди подалися у світи.
 
На сьогоднішній день дно Київського моря – це місце захоронення стронцію, який щедро осів після Чорнобильської катастрофи.
 
Деякі історики стверджують, що за радянським планом, каскад водосховищ мав зупинити наступ уявних нападників на СРСР. У разі необхідності миттєво і водночас руйнувалися греб­лі і дамби, і Дніпро перетворювалося на могутню і неприступну водну перепону з півночі на південь СРСР. Можна уявити цю силу стихії, якщо Київське море підняте на 103 метри над рівнем Чорного моря.
 
Отож новостворене Київське море поглинуло 92 тисячі гектарів землі, а затоплено було домівки 33 тисяч людей.
 
Більшість цих людей осіла у навколишніх селах по обидва боки водосховища. Звичайно, переселенцям дісталися далеко не найкращі ділянки землі та й розміром вони були менші у кілька разів. І взагалі, хіба можна порівняти з чимось надзвичайно родючі землі Старосілля, де люди вирощували льон, жито, були гарні врожаї городини? Славилося село своїми смачними тонкошкірими кавунами. Старожили говорять, що якби не море, то ці села могли б годувати м’ясом, молоком і рибою три Києва.
 
А що залишилося на їх місці? Вода та лише згадки, історія, яка передається з уст в уста від батька сину. У планах перейменувати одну з новопетрівських вулиць, а саме Блюхера, на Старосільську. Але, звичайно, це не заглушить того болю і жалю, з яким згадують свій квітучий рідний край старосільці, який час від часу повертається до них лише  у снах.
Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 490 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus