Останній номер газети
Головна » 2013 » Вересень » 14 » Родина
10:39 Родина | |
 Родина починається зі шлюбу. Спираючись на правду, об’явлену ще в другому розділі книги Буття, Ісус Христос учить про цінність і нерозривність шлюбу: «А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька – матір і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише – одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає». (Євангеліє від Марка, 10, 6-9). І саме тому, що не дитина створює сім’ю, а приходить у сім’ю, остання є первинним лоном людської культури. Світогляд починається з дитячої кімнати, але в ній може початись і його руйнація. Яке значення родини? Вона – острів духовного життя в непростому світі. Саме в сім’ї дитина повинна усвідомити себе духовною істотою. Створення нового, кращого й більш вільного покоління починається в сім’ї. Коли йдеться про створення родини, можуть бути різні стимули й причини. Хтось хоче насолоджуватись своїм особистим щастям. Хтось – створити своє духовне вогнище і в цьому знайти своє щастя. Останній підхід допоможе створити справжню сім’ю, що виникає з любові й дає людині щастя. Наші діти пізнають любов, якщо ми вміємо у шлюбі любити. Така родина стане першою школою душевного й духовного здоров’я, врівноваженого характеру. У такій родині дитина полюбить традиції свого роду. Така родина забезпечить духовне здоров’я дитини. Коли говоримо про духовне здоров’я, треба взяти до уваги наступне. У родині дитина вчиться любити, страждати, терпіти, жертвувати, служити найдорожчим і найріднішим людям. Тому сім’я – природня школа християнської любові. Родина покликана приймати, підтримувати, зберігати й передавати від покоління до покоління духовнорелігійну, національну й вітчизняну традицію. Перше «ми» дитина пізнає в родині. Добра родина – це школа взаємодовіри й спільної, організованої дії. У родині дитина вчиться вірно сприймати й розуміти авторитет. І в цьому контексті сім’я – перша школа свободи, виховання вільної та здорової правосвідомості й правильного розуміння приватної власності. Таким чином, родина – це взірець органічної єдності: по крові, по духу, по власності. Основні завдання виховання. Головне – щоб дитина мала доступ до всіх сфер духовного досвіду, щоб духовним оком пізнала все найважливіше й священне в житті, щоб її серце відгукувалось на всі прояви Божественного у світі й у людях. Важливо, щоб дитина звикла шукати й знаходити головне. Завдання батьків – духовно її пробудити й допомогти їй знайти в собі силу, котра захистить від небезпек. Такий підхід дасть змогу виховати переможця над злом, котрий вміє поважати себе й утверджувати свою духовну гідність і свободу, тобто – духовну особистість. Важлива прикмета доброї родини – спокійна, гідна дисципліна. В родині немає місця терору, погрозам і страху. Де таке є, з’являється ворожість, напруженість у стосунках, обман і лукавство, як форми самозахисту. Політичні революції починаються з сімейного терору. Батьки не раз зловживають своєю владою над дитиною. А виховання – це мистецтво навчати й забороняти. І батьки легше опанують цю науку, коли для мами взірцем буде Чиста Матір – Пресвята Богородиця, а для тата – Благий Отець, Отець Небесний. Підсумуємо: Дух роду, дух родини, духовне сприйняття своїх батьків і предків народжує й утверджує в дитині почуття власної духовної гідності. Тепер час перейти до роздумів про Батьківщину. Федір ВЕЛИЧКО | |
| Переглядів: 559 | Додав: komashkov | |