Головна » 2013 » Грудень » 1 » Ранній розвиток: можливе все, та знайте міру
12:08
Ранній розвиток: можливе все, та знайте міру
Останнім часом займатися з дітьми ледь не з пелюшок стало звичною справою. Маму з татом можна зрозуміти: розумний малюк — привід похвалитися перед родичами й іншими батьками. Сприяє такому підходу й іграшкова індустрія. 

Мало не в кожному магазині цілі полиці зайняті товарами для раннього розвитку. У бажанні перетворити своїх дітей на вундеркіндів батьки часто перенавантажують малюків надскладними для їх віку заняттями, а потім самі нервують, коли тим не все вдається. 

Буває й навпаки: діти виявляють інтерес до якогось виду діяльності, а дорослі у вирі буденних справ не помічають обдарованості. Таких крайнощів, на жаль, чимало. Збоку вони зазвичай добре помітні (серед батьків навіть заведено критикувати інші родини та їх підходи до виховання). А от колоду у власному оці мало хто бачить. 

Здавалося б: що може бути простіше, ніж прислухатися до власної дитини й дати їй саме те, чого вимагає її вроджена цікавість? Однак на практиці це не так уже й легко, бо потребує щоденної самовіддачі, бажання зростати й учитися разом із власним чадом. По дітях завжди помітно, наскільки батькам це вдається... Про нюанси роботи з малечею «Голос України» розмовляв з Юлією ЖЕРЛІЦИНОЮ — двічі мамою, директором школи раннього розвитку «Вулик ідей» (на знімку вона саме проводить заняття): 

— Ви згодні, що кожна дитина — геній? 

— Стверджуючи так, ми тим самим робимо їх однаковими. А кожна дитина обдарована по-своєму: хтось більше, хтось менше. Геній — у чомусь надзвичайно обдарований. 

— Були на вашій пам’яті такі? 

— У нас дуже багато кмітливих дітей, які добре займаються з різних предметів. Але сказати, що хтось дуже вирізняється з-поміж інших, не можу. Щоправда, є хлопчик, який у чотири роки вже читав як дорослий — навчила мама. У 70% дітей можна вкласти і п’ять мов, і гру на музичному інструменті, і навіть хімічні формули, якщо цим займатися. Однак я вважаю, що це зайве. 

— Які складнощі у роботі з дуже маленькими дітьми? 

— До трьох років дитина вбирає в себе все, немов губка. Тож що більше вкладемо за цей період — то краще. Головна складність у тому, що малеча ще не вміє добре розмовляти. Тому треба навчитися на невербальному рівні розуміти, чого вона хоче. Не можна робити якусь одну вправу довше трьох хвилин. Малята швидко втомлюються, увага розпорошується. Тому ми чергуємо різні види діяльності. 

— З якого віку варто починати займатися з дитиною? 

— Від народження. Масаж, плавання, динамічна гімнастика сприяють розвитку: що краще маленькі діти розвинуті фізично, то краще розвинуті й інтелектуально. 

— Який час оптимальний для занять? 

— Ранковий. Особливо це стосується маленьких дітей. Вони все краще сприймають уранці, а до кінця дня на них навалюється забагато інформації. 

— Надмірні заняття можуть зашкодити? 

— Безперечно. Батьки мають добре відчувати свою дитину. Якщо починає поводитися нервово, з’являються перепади настрою, швидко втомлюється — це дзвіночок: маля перевантажене. Але коли ми щось поступово вкладаємо в дитину, то такі заняття не шкодять. 

— Чи справді діти, які відвідують школи раннього розвитку, випереджають своїх однолітків? Можливо, це лише міф? 

— Так, ті, хто відвідує заняття, більш обізнані. Скажімо, трирічна дитина, яка відвідує школу раннього розвитку, може назвати багато планет. Але виникає логічне запитання: навіщо це їй? Вона ж не може застосувати ці знання у своїй щоденній діяльності. 

— Чи варто готуватися до першого класу? 

— Міністерство освіти рекомендувало проходити дошкільну підготовку, але як це робити, — не пояснило. Поміркуйте самі: якщо малюк наперед усе знатиме, то у першому класі йому буде просто нецікаво. Колись діти саме в ньому вчилися писати і читати. 

— Якщо дитина на заняттях добре поводиться — її хвалять. А як реагувати на якісь негативні моменти в поведінці? 

— Все залежить від того, що саме робить малюк. Буває, що його просто вдома не навчили. Скажімо, коли у дитини істерика з якогось приводу, батьки дають їй те, що вона хоче, а не намагаються розібратися в ситуації. Інколи діти роблять щось навмисне, хапають саме те, чого не можна, зачіпають інших. Звісно, це потрібно припиняти. 

— Як ви ставитесь до тілесних покарань? 

— Будь-який дорослий фізично сильніший. Малі не можуть відповісти. Це ставить дитину в нерівні умови. До того ж не допомагає. Єдине, чого досягають батьки, — зривають злість на власних дітях. Але якщо ми лише вмовляємо дитину, то якоїсь миті вона може сісти на шию і нічого не робитиме. Головне правило: ніколи не обіцяйте того, чого ви не зробите. Навіть коли кажете (хоч це й не добре), що вдарите на рахунок «3», малюк повинен вірити, що ви це зробите. Триматимете слово — і ваша дитина неодмінно навчиться цього у вас.
Переглядів: 415 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus