Останній номер газети
Головна » 2014 » Березень » 29 » Про авторитет «силовиків»
11:30 Про авторитет «силовиків» | |
 Багато суспільної уваги зараз приділяється діяльності правоохоронних органів. І привід, на жаль, не святковий. Незважаючи на День Служби безпеки України (25 березня) та День Внутрішніх військ МВС України (26 березня) – святкового настрою сьогодні немає навіть у співробітників цих структур. Тим більше, що останні взагалі переформовуються у Національну гвардію. Проте, у справжніх патріотів своєї держави необхідність у силових структурах не викликає сумніву. Адже всі розуміють, що слабкість та нерішучість людей у погонах призведе до загибелі держави.
Але специфікою роботи співробітників чи то міліції, СБУ, чи створюваної Національної гвардії є постійні психологічні і фізичні навантаження. Це суспільно необхідна і почесна справа, яка вимагає від кожного військовика високих загальнолюдських та професійних якостей. Тому повага суспільства до людей у формі – важливий критерій духовного і морального здоров’я суспільства, могутності і стабільності держави, поваги населення до законів держави. Закон – не самоціль. Він існує в ім’я суспільного блага тільки в тому разі, якщо усвідомлюється суспільством як втілення справедливості, як прояв вищого морального початку, що забезпечує нормальне життя. Якщо ж громадяни вважають, що закон несправедливий, нелюдський, його виконання призводить до протилежного суспільно-дестабілізуючого ефекту. Проявляється це в тому, що не так вже й мало співробітників правоохоронних органів виконують свої обов’язки бездумно, не бачать за буквою закону живих людей, а інколи й взагалі нехтують законодавством. Таке виконання службових обов’язків викликає незадоволення законами, вороже ставлення до політики держави з боку населення.
Природно, що «силовики» постійно ставлять собі питання про справедливість тих чи інших своїх вчинків і дій. І справжнім фахівцем своєї справи стає той, хто оцінює свої дії не тільки з точки зору закону, а й честі та совісті.
У Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ України, діючому з 1991 року, зазначається: «Народ України, надавши широкі повноваження співробітникам ОВС у сфері охорони правопорядку, вправі вимагати від них чесного і сумлінного виконання посадових обов’язків на основі високого професіоналізму, чуйного ставлення до конституційних прав і свобод громадян незалежної України.
…Обов’язкова якість працівника – тримати себе коректно, з гідністю, притаманною правоохоронцю. Його основний обов’язок полягає в служінні суспільству, захисті життя та майна громадян, сприянні повазі до всіх законодавчих актів держави».
Працівник правоохоронних органів постійно перебуває в сфері морального впливу суспільства та своєї службової структури. З одного боку, він постійно відчуває виховний вплив суспільства, що формує його особистість у відповідності з принципами суспільної моралі, яка здебільшого далека від ідеалу. З іншого – сам він своєю діяльністю здійснює виховний вплив на громадян – позитивний, якщо виконання ним вимог закону служить справі соціальної справедливості і усвідомлюється громадянами як суто моральне, негативний – якщо його діяльність сприймається громадянами як несправедлива і тим самим аморальна.
У цілій низці нормативних документів зазначається, що правоохоронець повинен уважно ставитись до людей. Грубість, хамство, безтактність, черствість, перевищення службових повноважень, зловживання ними, хабарництво, корупція несумісні з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. У будь-якій ситуації працівник повинен поводити себе культурно, коректно, чесно, справедливо.
Ця сторона діяльності органів внутрішніх справ знаходить відображення у відповідних документах. Незалежно від особистих політичних поглядів і прихилень, кожен, хто носить погони, повинен бути прибічником політики, яку влада впроваджує через закон, служити закону, захищати його. Але ж на практиці виходить, що не всі рівні перед Законом. Тих не зупиняй, цих не затримуй. Народні депутати дозволяють собі вламуватись куди завгодно та, прикриваючись недоторканністю, поводитись на свій розсуд. І не важливо хто вони – влада чи опозиція. Тому правоохоронці часто діють у складних, іноді, екстремальних ситуаціях, що вимагають від них особистої хоробрості, мужності, відданості службі, готовності надати допомогу людям.
На жаль, сьогодні престиж правоохоронних органів, особливо після подій на Майдані, м’яко кажучи – недостатній. Серед основних факторів, що знижують їхній авторитет сьогодні – явно недостатнє матеріальне забезпечення, недосконалість системи підбору кадрів та професійної підготовки, а звідси – велика плинність кадрів, малий досвід роботи (у майже половини працівників до трьох років). Відсутність належних професійних навичок та вмінь, низький рівень культури спілкування, як з громадянами, так і з колегами, бюрократизм, корупція, використання службового положення у корисливих цілях, власних інтересах, погані побутові умови в багатьох співробітників та членів їх сімей і неможливість їх покращення. Про армію в Україні взагалі згадали лише місяць тому.
Для подолання такого стану речей саме життя вимагає від всіх нас створити правові, матеріальні, моральні та інші стимули забезпечення законослухняної поведінки громадян, підтримки тих суспільних інститутів, діяльність яких спрямована на духовно-моральне правове виховання особи.
Я вважаю, що Закон – є Закон. І його мають додержуватися не лише пересічні громадяни, а й можновладці всіх рівнів, яку б структуру вони не представляли. І представники державних органів та органів місцевого самоврядування мають бути в цьому прикладом. Моральна сутність служіння суспільству і державі – один з найважливіших чинників виховання у громадян поважного ставлення до закону. Неповага до правоохоронців – це перш за все – неповага до самих Законів. Якщо будемо керуватися лозунгом «У нас революція – чхати на закони!» – знищимо державу.
Повага до закону формується в процесі розвитку суспільних відносин, правової культури суспільства. Про повагу до закону політики, вчені, юристи наголошують з моменту його зародження. На жаль, у нашому суспільстві спостерігається інша тенденція – ігнорування закону на будь-яких рівнях, тобто – правовий нігілізм. Сьогодні проблема знання законів і виховання громадян України (не важливо, в погонах вони чи ні) в дусі поваги до законодавства – є життєво необхідними. Або забудьте про державу під назвою Україна!
Тому – зі святом вас, силовики!
Володимир ПОТАПОВ, «Слово»
| |
| Переглядів: 540 | Додав: komashkov | |