Головна » 2014 » Грудень » 13 » Питання «Що робити?» і досі актуальне
10:54
Питання «Що робити?» і досі актуальне
Нас обирали в районну раду люди – наші виборці. Вони довірили нам депутатські мандати, щоб ми спільно працювали на авторитет району і його влади, сприяючи наповненню бюджету та економічному і соціальному розвитку району. Задля цього ми маємо співпрацювати, яку б політичну силу не представляли сьогодні або вчора. Голов­не – аби це йшло на благо громади.
 
Але, здається, комусь хочеться бачити якісь «баталії» у районній раді: щоб ми чубились, а робота стояла. Кому ж від цього буде краще? І яка користь від районної ради, коли її голова приходить до влади через моральне зґвалтування депутатів шляхом примусу їх голосувати за безальтернативну кандидатуру? Що було зроблено цією радою після такого обрання нового голови? Адже вже минуло набагато більше ста днів після, так званого, обрання голови райради, і мають бути хоча б якісь перші підсумки. До речі, за результатами останніх виборів до Верховної ради України кандидат Ірина Побідаш набрала аж… 2,07 % голосів виборців. Чи це не показник її рейтингу народної довіри та оцінка результату роботи за останній час?
 
Замість вирішення загальними зусиллями нагальних проблем району, нове керівництво ради намагається «зробити гарну міну при поганій грі», безпідставно звинувачуючи депутатів. Але ж треба помічати колоду й у своєму оці. 
 
Таким чином, всі залишаються в програші: і депутати, і громада. Тим самим гальмуються вирішення складних питань життя району. Кому це вигідно? Серед тих, з ким я останнім часом спілкувався (представники сільських громад, керівники підприємств, військові, депутати) – нікому! До речі, рекомендую перечитати роман Миколи Чернишевського «Що робити?». Вимальовуються дивні паралелі…
 
Хочеться вірити, що ні голова райради, ні голови фракцій, ні голови та члени комісій райради не зацікавлені у розвалі району та сплюндруванні авторитету ради та депутатів. Адже ніхто не прийде і не робитиме за нас нашу роботу.
 
У нас є купа питань, які треба вирішувати. Це і дозвілля молоді та створення умов, коли молодь замість бару піде до спортивної секції або культурного закладу, бо це модніше та цікавіше. Це  і офіційне працевлаштування на підприємствах району, бо це має відповідати моральним переконанням роботодавців. Це протидія наркоманії, бо це не в тренді та викликає загальну огиду. Це й відмова від давання та отримання хабарів та знищення інших видів корупції, бо це вбиває наше суспільство. Це і управління спільним майном, і наповнення бюд­жету, і виплата пенсій, і матеріально-технічне забезпечення медичних та навчальних установ. Тобто все, з чого складається життя району.
 
Якщо ми декларуємо європейські цінності, то наші дії мають бути законними та логічними, а на рішення, що приймаються райрадою, не мають впливати озброєні молодики у камуфляжі. Переосмислюючи все, що відбулося останнім часом, нам усім важливо зберегти напрацьований позитив, примножуючи його новими надбаннями. Тоді й до Європи стане ближче.
 
Наша біда у тому, що як тільки змінюється влада, усе, що було напрацьовано попередньою владою, «йде у відставку» разом із нею. Як у славнозвісному «Інтернаціоналі» «...до основанья, а затем...». На жаль, руйнувати вдавалося всім, а от будувати...
 
Нам всім треба навчитися брати раціональне зерно від попередників. Повірте, воно є, треба лише мати сумління, щоб його побачити і, збагачуючи все власним досвідом, напрацюваннями та надбаннями, нарешті збудувати європейську державу для людей. Важливо враховувати думки і побажання усіх членів суспільства, дослухатися до них. Адже не можна, як погані учні, вирвати зі шкільного щоденника сторінку із зауваженням вчителя, викинути її – ніби нічого й не було. Не можна влаштувати депутатам насильницьке голосування, а потім робити вигляд начебто нічого не було. 
 
Я чекаю від сьогоднішнього керівництва ради певних кроків задля консолідації депутатів навколо зрозумілої всім мети та (на підставі підсумків зроблених з моменту обрання нового голови) визначення напрямку подальшого розвитку району. Або ми всі разом працюємо на район, або гріш нам всім ціна і не варті ми довіри населення. Глибоко переконаний, що славу Україні треба робити разом щоденною копіткою результативною працею. Отоді і буде Україні і слава, і воля!
 
Віктор КУЛЯЄВ,
депутат районної ради
Категорія: Вишгородщина | Переглядів: 442 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus