Останній номер газети
Головна » 2013 » Грудень » 7 » Підтримати сільський розвиток
12:12 Підтримати сільський розвиток | |
 Тема знекровлення українських сіл не нова. Спираючись на дослідження Інституту громадянського суспільства, урбанізація, що протягом другої половини ХХ сторіччя відбувалась швидкими темпами, припинилась. Останні роки статистика практично не показує такого процесу як перетікання населення з сіл у міста. На фоні катастрофічно швидкого скорочення населення України загалом і більш швидкого скорочення населення сільського все одно частка сільського населення не зменшується. Саме на це питання хочу звернути увагу шановних читачів. Причини такої дивної ситуації щодо урбанізації України, адже в Україні чи не найвищий показник частки сільського населення серед країн Європи, слід шукати, по-перше, у дуже затяжній кризі промисловості, яка не потребує притоку нових робочих рук, а, по-друге, – у неспроможності села бути донором для міст. Деградація сільських поселень, де процес ліквідації колгоспів, що позбавив селян звичного ритму життя, перейшов у фазу домінування агрохолдингів, яким не потрібні робочі руки селян, оскільки зернове господарство обходиться сучасною технікою, управляють якою заїжджі працівники. На жаль, чоловіки у віці понад 40-45 років у селі стають рідкістю. Значна частина людей цієї вікової категорії встигла виїхати з села в кінці 80-тих, решта, що залишились, повмирали в наслідок депресії від відсутності роботи та алкоголізму, молоді у віці 18-30 років – ще менше. Створилась парадоксальна ситуація. У селі, де не має робочих місць – не має трудових ресурсів, які могли б рушити у міста! Безробітні з села не можуть адаптуватись до праці в місті. Ті, хто могли, це уже зробили раніше. Ще обставина – особливий провал у народжуваності припав на середину 90-тих. Саме ці покоління зараз сягають дітородного віку, тому демографічна яма, особливо на селі, нам зараз гарантована. Що робити? Навряд чи є якийсь один універсальний рецепт, але над цим варто поміркувати. Якщо раніше промислова переробка могла бути якісною та рентабельною винятково за умови великого масштабу, то тепер це можливо на малому масштабі. Приклад, величезні підприємства, на які завозились щодня сотні тварин чи сотні тонн молока. Розвозилась отримана продукція на великі відстані. При цьому те ж м’ясо мало бути глибокої заморозки, що приводить до втрати якості, але на це мало зважають. Молоко значною мірою перетворювалось у порошок і потім знову відновлюється на молоко. Для значної кількості споживачів такі харчові продукти уже не є бажаними. Тому ця тенденція до споживання більш свіжих продуктів є обнадійливою для селян. Сучасне обладнання дозволяє переробляти м’ясо і молоко у невеликих обсягах з дуже високою якістю і фактично мати таку переробку у місцях походження сировини. А відтак – потрібна робота з людьми щодо їх самоорганізації у кооперативи. Для великих господарств своя ніша теж залишиться. У першу чергу – це експорт. Відкриття кордонів та досвід мільйонів українців від подорожей Європою привів до появи в Україні попиту на нові продукти: різного роду салати, спаржу, артишоки, ягідні джеми, соки, різноманітну рибу, молюски, птицю. Основна маса такої продукції імпортується, хоча значною мірою вона може продукуватись в Україні. Знову ж таки зміна у структурі економіки і поява так званого «креативного» сектору економіки дозволяє вдихнути в окремі сільські території новий дух і нові можливості. Адже для людей, які займаються роботою у цьому секторі немає поняття робочого часу та вихідних, офісу чи виробничої зони і зони проживання. Поява там людей, які з одного боку є творчими, а з іншого – потребують доброї їжі і комфорту, дасть змогу закрутитись сфері обслуговування, а у місцевої молоді з’явиться стимул змінити своє ставлення до освіти та способу життя. Зараз серед частини населення набуває поширення повернення до органічності у всьому – від органічних продуктів до органічних іграшок. Цю тенденцію нове село також може взяти на озброєння. Виробництво органічної продукції потребує більших трудових затрат, є більш інтелектуальним. Популяризація «органічного» способу життя, що стимулюватиме попит на органічну продукцію, чесне органічне виробництво (без хімії) може стати ще одним рецептом успішного села. У будь-якому випадку сільськогосподарське виробництво сьогодні не потребує значної кількості робочих рук. Стимулювання розміщення невеликих швейних виробництв, сувенірів, органічної косметики, бджолярства, мебельної продукції чи заготовок до меблів тощо створить додаткову зайнятість і збільшить спроможність місцевих бюджетів. У різні часи з різним ступенем успішності держава намагалась повернути в село певні групи спеціалістів: агрономів, лікарів, вчителів. Для цього в основному застосовувався метод примусу та стимулювання. Але більшість з таких вимушених переселенців виїжджали із села після збігу трьох років. Спробувати простимулювати тих людей, які свідомо вирішили переїхати в село не тому, що їм там дають житло, а тому, що хочуть там розпочати свій бізнес і мають для цього певні ідеї. Держава може створити фонд підтримки таких переселенців і надавати на конкурсній основі кошти на переїзд та облаштування старту їхнього бізнесу. Умови повернення чи не повернення коштів можуть залежати від різних обставин у різних регіонах. Це має стати компетенцією і відповідальністю від обласної влади й вище. Соціальна складова – охорона здоров’я, дошкільна та шкільна освіта, культура в сільських територіях не створює надто багато додаткових робочих місць і не є фактором економічного зростання. Проте ця складова є об’єднуючим чинником для сільських територіальних громад та створює відчуття уваги до людини з боку влади, відчуття певної захищеності у скрутну хвилину. Тут, звичайно, не йде мова про утримання повноцінних лікарень там, де немає пацієнтів чи шкіл, там, де немає дітей. Створення мобільних діагностичних груп, які періодично з’являються у селах і проводять загальну діагностику, консультації лікарів через можливості Інтернету, швидка медична допомога, що приїде до хворого – це не надто дорого, але це надто важливо. Школа має бути центром суспільного та культурного життя невеликих громад. Багато початкових шкіл, де діти вчаться недалеко від дому, та повноцінні середні школи, куди старших дітей довозять транспортом, має стати правилом, а не винятком. Важливо зрозуміти й те, що збереження заселених сільських територій є не тільки економічним фактором, передусім, це фактор національної безпеки, контроль власної території та фактор збереження родючості земель, фактор відтворення нації. Підготував Олександр ГЛУЩЕНКО, заступник голови районної ради
| |
| Переглядів: 454 | Додав: komashkov | |