Головна » 2014 » Липень » 26 » Пам’ятаємо шкільне братство
11:06
Пам’ятаємо шкільне братство
У 60-ті роки минулого століття освіта та освіченість мала дуже вагоме значення.  Тоді усі знали – з освітою  влаштуєшся у житті. Якщо закінчиш середню школу, а потім технікум чи інститут, то працюватимеш за направленням, зможеш чогось досягнути у житті. 
 
Того далекого 1964 року ми, сповнені надій,  закінчили 11 класів Новопетрівської середньої школи сільської молоді. Мої однолітки стали медиками, бухгалтерами, механізаторами, водіями, служили в армії… Я після закінчення школи служив в армії у Москві, потім працював водієм у різних організаціях, останні 30 років – у «Київенерго» на черговому автомобілі. Просто працювали і будували рідну країну. Тепер усі на заслуженому відпочинку. Усі після школи порозліталися, життя промайнуло швидко і майже нікого за ці 50 років я не зустрічав. Може хтось живе на Вишгородщині, читатиме ці рядки, то передзвоніть, згадаємо шкільні роки (мій телефон 32-769).
 
Хоча був зовсім малим у роки війни, але в дитячу пам’ять добре вкарбувались ті події. Пам’ятаю, як у селі стояли німці. Були також і словаки з бельгійцями – ті не хотіли воювати і не боялися казати «Гітлер капут» і «Сталін капут». А коли наступала Червона армія,  визволяючи нас від ворога, німці вигнали нас до лісу, то з нами повтікали і деякі словаки. Батько мій пішов на фронт і загинув у 1942 році. 
 
У свої немалі вже роки, як то кажуть, ще «кручуся» по господарству з дружиною.
 
«Життя прожити – не поле перейти…» – говорить народна мудрість. До кожної людини у житті приходить осінь. Уже надбано життєвого досвіду, багато чого переосмислено, стільки пройдено життєвих стежин. І тоді думки все частіше вертають нас у веселе і безтурботне дитинство. Півстоліття пролетіло, відколи ми розійшлися по життю. Зараз, діставши старе випускне фото, я схвильовано дивлюся на молоді красиві обличчя своїх однолітків. Які тоді ми були щасливі! Яка дружба була між учителями та учнями! Вчителі давали не тільки профільні знання, але були й справжніми наставниками, друзями, користувалися величезним авторитетом як серед нас, так і серед батьків. Вони виховували нас людьми.
 
Микола Герасимович КРИСА,
випускник 1964 року Новопетрівської середньої школи сільської молоді
Категорія: Новопетрівська громада | Переглядів: 769 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus