Головна » 2013 » Квітень » 27 » Опалені Чорнобилем
11:06
Опалені Чорнобилем
Минуло двадцять сім років після Чорнобильської катастрофи. Уявімо, що саме трапилось 26 квітня 1986 року. У ході запланованого експерименту на четвертому енергоблоці ЧАЕС експлуатаційники мали перевірити, чи зможуть турбіни виробити достатню кількість залишкової енергії для живлення насосів охолодження до того, як через 40-60 секунд будуть включені аварійні енергоджерела. Дозвіл на проведення експерименту прийшов з Києва тільки о 23.00. Випробування почалися о 1.23. 

Всупереч очікуванням, раптово, у багато разів, зросла потужність реактора. Вже через 36 секунд після початку експерименту керівник зміни натиснув кнопку аварійного захисту, але ланцюгова реакція в реакторі вже вийшла з-під контролю. Стався потужний вибух, через який зірвало з кріплень захисну плиту вагою 1200 тонн, що накривала четвертий енергоблок. Схематично можна представити реактор як циліндр вагою 600 тонн, складений з трьох систем по 200 тонн кожна. Після вибуху нижня схема залишилася на проектному місці, середня – стояла вертикально, як копійка, а третя при вибуху випарилася та вилетіла в атмосферу. 

Вибух реактора став причиною викиду в атмосферу більше сорока видів радіоактивних речовин, загальна радіоактивність яких складає мінімум 50 мільйонів кюрі. Вивільнена радіоактивність порівнюється зі 100-400-ми атомними бомбами, що були скинуті на Хіросіму. Хмара радіонуклідів спочатку рухалась у бік Скандинавії, пройшла над Польщею, Чехією та Австрією у бік Південної Німеччини і розподілилася по всій північній частині Східної півкулі. Внаслідок регіональних опадів окремі країни різною мірою були забруднені. Хмара не «звертала» уваги ні на національні, ні на політичні кордони – вона зробила Чорнобиль глобальною катастрофою. 30 квітня радянський уряд встановив, що рівень радіації у Києві та інших містах перевищує норму у 60-200 разів. Однак 1 травня у всіх містах люди вийшли на демонстрації з нагоди Дня солідарності трудящих, начебто нічого й не сталося. Багато родин провели на природі та на городах ці теплі весняні дні. 

До шостої години пожежники впоралися з усіма осередками вогню у реакторі. У другій половині дня до Прип’яті приїхала комісія з Москви і була зібрана фахова комісія професіоналів з усього СРСР, яка розробляла програму по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Першочерговим завданням було прибирання на проммайданчику викинутих радіоактивних уламків плити та графіту для забезпечення безпечних подальших робіт. Основне навантаження лягло на управління будівництва ЧАЕС та підрозділи тресту «Південатоменергобуд » на Вишгородській промисловій зоні: автотранспортне підприємство (АТПО), управління механізованих робіт (УМСР) та інші монтажні організації. Керуючий трестом «Південатоменергобуд » О.Д. Яковенко з перших днів виконував завдання державної комісії з будування вертольотного майданчика та організовував доставку необхідних сипучих матеріалів та безпосередньо брав участь у завантаженні матеріалів у вертольоти. До 7 травня з вертольотів на реактор скинули понад 5000 тонн піску, бору, свинцю, доломіту й глини. 

Розглядалось питання евакуації двохмільйонного населення Києва на випадок, якщо буде пропалене дно реактора, оскільки графіт на четвертому енергоблоці у перших числах травня продовжував горіти. Під дном реактора знаходився двоповерховий резервуар локалізації аварій, в якому повинна збиратися охолоджуюча вода з реактора. Про наслідки пароводяного вибуху краще не думати! Він би розніс три діючих реактори і масштаби цієї катастрофи були б вже ні з чим не порівняні. Була зроблена пропозиція пропалити отвір у резервуар локалізації аварії для з’ясування ситуації. Десять добровольців на чолі зі мною, тоді головним технологом тресту «Південатоменергобуд» за чотири доби пропалили отвір діаметром 2,7 метра у важкому залізобетоні. На щастя, там не було води та розплавленого ядерного палива – питання евакуації населення Києва відпало. 

Паралельно було прийнято рішення про влаштування підреакторної плити четвертого енергоблоку з трубопроводом для охолодження плити рідким азотом. Ці роботи виконували шахтарі, трубопровід монтував «Спецатоменергомонтаж » (субпідрядна організація УС ЧАЕС – авт.). Бетон привозили міксерами з Вишгорода. Укладав бетон «Гідроспецбуд » (субпідрядна організація тресту «Південатоменергобуд » – авт.). Облік легованої добавки в бетон, її об’єм та час подачі до бочки міксера виконував начальник вишгородської будівельної лабораторії, кандидат технічних наук І.Г. Пресман. Унікальна операція по перевезенню бетону на відстань 150 км, без втрати його пластичності та подача суміші бетоноводом в захватку на відстань до 250 метрів не має аналогів в світі. Керувало операцією головне виробничо-розпорядче управління з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ГЛАВПРУ ЛНА на ЧАЕС – авт.), яке організував Герой Соціалістичної Праці В.Т. Кизима у червні 1986 року. В подальшому ГЛАВПРУ, разом із субпідрядними організаціями, будував фундаменти під «саркофаг», обвалувальні дамби на охолоджувальному ставку, «стіну в грунті» навколо головного корпусу, протифільтрувальні свердловини, будівництво вахтового селища «Зелений Мис», будівництва міста Славутич та інші комплекси робіт з ліквідації наслідків аварії. Синхронізував весь комплекс робіт заступник міністра з ліквідації аварії на ЧАЕС Ю.М. Корсун. 

15 грудня 1986 року успішно закінчений перший етап ліквідації аварії на ЧАЕС. За мужність, відповідальність за доручену справу, високі моральні якості указом по Міненерго СРСР були нагороджені підрозділи ліквідаторів і, в тому числі, підрозділи ГЛАВПРУ та тресту «Південатоменергобуд». Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя боротьбі з «мирним» атомом та захистив всю Європу від радіоактивного забруднення, а живим – пам’ятати про подвиг ваших дідів, батьків, братів і сестер! 

Не все ще гаразд у соціальному забезпеченні інвалідівліквідаторів путівками, спецавтотранспортом, житлом, підвищенням пенсіонного забезпечення, безкоштовного лікування і забезпечення необхідними ліками. Але хотілося б відзначити доброзичливе ставлення та вирішення на рівні району багатьох наших проблем в робочому порядку з боку голови Вишгородської РДА Олександра Приходька, його заступників Вячеслава Савенка, Валентини Духоти, керівника апарату РДА Наталії Клебан, начальника загального відділу РДА Лесі Махновець, секретаря голови РДА Марії Березинець. Ми вдячні за підтримку та матеріальну допомогу по акції «Турбота» малозабезпеченим сім’ям та сім’ям, які втратили годувальника. 

Ігор МАГАЛА, 
голова Вишгородського осередку 
Всеукраїнської спілки «Чорнобиль-86»
Переглядів: 676 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus