Останній номер газети
Головна » 2013 » Квітень » 27 » Неділя Квітна. В’їзд Господній у Єрусалим
10:54 Неділя Квітна. В’їзд Господній у Єрусалим | |
 Постава Христа під час в’їзду до Єрусалиму дуже скромна: так Він поводився завжди і цього навчав інших (Мт. 11, 27-30). Він їде на скромному осляті, як це передбачив пророк Захарія: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці» (Зах.9, 9). Народ зворушено зустрічає Христа з пальмовими галузками та прославляє Його. Деякі стелять перед Ним, як вияв пошани, свою верхню одежу, інші зрізають пальмові гілки, щоб простелити їх перед Христом (Мт. 21, 8). Урочистість цієї процесії сягнула вершини, коли народ оспівував Христа як царя Ізраїля і сина Давида, який приходить в ім’я Боже. Вони вигукували «Осанна во вишніх» (Мр. 11, 8-10; Мт. 21, 8-9). Це було явне визнання Христа як обіцяного Божого Месії. Обурені фарисеї вимагали від Нього стримати ці вигуки. Але Христос відповів, що коли замовкнуть люди, то кричатиме каміння (Лк. 19, 40), бо це — незрушима Божа воля. Був і сумний момент в цій урочистій процесії: Христос затримався й заплакав над Єрусалимом. Він бачив, яка руїна чекає місто за те, що не зрозумів і не прийняв Божого Месії (Лк. 19, 44). Свято урочистого в’їзду Ісуса Христа в Єрусалим – найдавніший празник у Східній Церкві. Згадки про його святкування сягяють III століття. Урочисто відзначати це свято почали в Єрусалимі та невдовзі – усією Східною Церквою. Паломниця Сильвія Аквітанська у своєму щоденнику детально описує, як відбувалося це свято в Єрусалимі в IV столітті. Там читаємо, що вірні кожного року намагалися наново переживати подію Христового в’їзду в Єрусалим так, як вона відбулася першого разу. У Квітну неділю, коли закінчувались ранішні відправи у храмі Гробу Господнього, вірні збиралися на Оливній Горі біля церкви Христового Вознесіння. Сюди приходив єпископ зі священиками й дияконами, разом з народом вони співали гімни та псалми, читали уривки зі святого Євангелія про подію Христового в’їзду в Єрусалим. Приблизно через дві години починався величавий похід-процесія в сторону Єрусалима. Під час процесії і дорослі, й діти несли пальмові чи оливкові галузки та співали гімни, що закінчувалися словами: «Благословен, хто йде в ім’я Господнє». Процесію замикав єпископ зі своїми помічниками. Він, як і колись Христос, їхав на осляті. Процесія йшла містом аж до храму Гробу Господнього. Торжество закінчувалося відправою вечірні. Квітну неділю ще називають «неділя Ваїй, Цвітна, Цвітоносна», а в народі – «неділя Шуткова, Вербна чи Вербниця». Ці назви пов’язані зі звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються. Завтра ми почуємо слова «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень».
Федір ВЕЛИЧКО, м. Київ | |
| Переглядів: 1012 | Додав: komashkov | |