Останній номер газети
Головна » 2014 » Лютий » 24 » Герої не вмирають
20:58 Герої не вмирають | |
 Для певної частини протестувальників це гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами з початку промов чисельних ораторів зі сцени Майдану. Ці слова звучали так часто, що потрохи навіть починали приїдатися, як і інші, постійно вживані гасла, що кричала заведена юрба: «Банду – геть!», «Україна – понад усе!», «Слава нації! Смерть ворогам!»… Мабуть, від цього частина критично налаштованих активістів, втомлених постійним повторенням цих слів, мов мантр, замінювала їх кумедними аналогами: «Кава Україні! Героям Кава!», «Сала Україні! Героям Сала!», «Україна – понад десерт!», «Панду – геть!»…
Тоді Євромайдан був мирним і веселим, потребував нового сенсу. Усе це виглядало доволі природнім, кумедним та доречним. Для частини ж населення і поготів всі ці гасла й вітання, в їх серйозному варіанті, асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв йдеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Степана Бандеру, Романа Шухевича, воїнів УПА... У кожного був свій варіант. Минуло три місяці від початку протестів. Зараз, мабуть, ні в кого немає сумнівів, хто ці герої. Небесна Сотня. Ті, хто віддали життя за ідею та переконання. Через ці смерті гасло «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням. Це - шана найкращим, які в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя в цій країні, це - свідчення справжнього подвигу, наші нові Герої Крут. За допомогою «Слава Україні! Героям Слава!» сьогодні ідентифікують своїх. Самооборонці, які стали боронити міста в той час, коли міліція та «тітушки» почали ототожнюватись, як єдине, відрізняли одні одних не за стрічками чи додатковими питаннями, а саме за цим важливим вітанням. Для мешканців Сходу та Півдня, Заходу та Півночі, які підтримують Майдан – пароль, за яким можна зрозуміти, хто свої, а хто – ні. Події на майдані підтвердили народне прислів’я «Друг пізнається в біді». Все стало на свої місця. Не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового, сучасного змісту. Коли перед очима пливуть кадри із вбитими та пораненими героями, багатьом стали зрозумілими «Слава нації! Смерть ворогам!», а «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Зрештою, Майдан Незалежності – став справді тим місцем, де здобували свою свободу. Дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все - радість, безвихідь, горе, біль, гордість та самоповагу. Уже всім зрозуміло, що на центральній площі столиці має постати пам’ятник-меморіал Небесної Сотні. Це повинно остаточно перетворити Майдан Незалежності в місце нашої сили та певності. У країні вже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану. Вони виникатимуть й надалі, і щоразу участь у їх відкритті й іменуванні все частіше братимуть ті, хто донедавна називав майданівців «радикалами», «терористами» й «екстремістами». Вони вже виступають у Верховній Раді й іменують їх «жертвами», наче непричетні, наче тільки зараз спала пелена з очей. Дуже не хочеться, щоб Небесна сотня не перетворилася у прапор, прикриваючись яким до влади прийдуть нові-старі обличчя, щоб робити нові-старі справи. Не лише майданівці, а й усі ми та нова влада, що обійме державні посади, повинні виявити турботу про тих, хто залишився без найближчих - чоловіків та жінок, дітей та батьків, сестер та братів, рідних та друзів. Допомагати їм не лише в річницю умовного 20 лютого, а щоразу, при кожній нагоді. Не залишити їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них. Мусимо пам’ятати й про скривджених і скалічених, чиїми долями проїхав на палаючому БТРі це жахливий державний злам. Потрібен справедливий суд для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти людей. Але двигуном наших вчинків не повинна стати ненависть, яка спалює душу. Потрібна вища мета - побудова принципово нової держави, яку бачили в своїх мріях загиблі герої і за яку вони віддали життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав через ідіотів при владі. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо. Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Але герої не вмирають, вони в наших серцях. Слава Україні! Небесній Сотні - Слава! Підготував Володимир Потапов | |
| Переглядів: 547 | Додав: komashkov | |