Останній номер газети
Головна » 2013 » Березень » 23 » Наше минуле – коріння майбутнього
13:36 Наше минуле – коріння майбутнього | |
 Згадували видатного науковця у нашому районі не випадково – адже саме у Любимівці прожив свої останні роки Лаврентій Іванович, тут його і поховано (упродовж своєї історії село багаторазово змінювало назву: Любимівка (1640 р.), Воздвиженськ (1859 р.), Мануїльськ (1918 р.), Соснівка (1954 р.) і знову Любимівка (1963 р.). Участь у поминальному заході взяли голова Вишгородської районної ради Олександр Носаль, голова Любимівської сільської ради Надія Будай, представники Вишгородської райдержадміністрації, Вишгородської міської ради, Любимівської сільської ради, Вишгородської районної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури, духовенство району, школярі, вчителі Любимівської школи, громадські діячі, краєзнавці, громадськість. Організаторами виступили Вишгородська райдержадміністрація та Вишгородський історико-культурний заповідник. У Хрестовоздвиженській церкві с. Любимівка поминальну панахиду звершив благочинний Вишгородського округу і настоятель храму Святих Бориса і Гліба протоієрей Дмитро Денисенко, якому співслужили священнослужителі благочиння. По закінченні учасники заходу поклали квіти до могили видатного краєзнавця. Виступаючи перед присутніми, голова районної ради Олександр Носаль зазначив, що жителі Вишгородського району та всієї Київщини з вдячністю згадують ім’я відомого українського краєзнавця Лаврентія Похилевича, який вніс значний внесок у краєзнавчу справу, надав нащадкам можливість пізнати історію рідного краю. Під час заходу відбулась презентація перевидання основної праці краєзнавця – «Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся». Біографічна довідка Народився Лаврентій Похилевич 10 серпня 1816 року в селі Горошкові Таращанського повіту Київської губернії (нині Тетіївського району Київської області). Походив зі старого родового духівництва. Його батько, отець Іван Мануїлович Похилевич був настоятелем церкви, а мати Марфа Іванівна Панасевич, донькою священика. Працював службовцем у Київській духовній консисторії. У 1864 році вийшла його перша книга «Сказання про населені місцевості Київської губернії», над якою він працював 10 років. За неї в 1865 році був нагороджений Малою Уварівською премією. В останні роки своєї кар’єри працював в Київському повітовому суді. У 1869 році пішов у відставку. Коли у 1872 році померла його мати, Лаврентій близько двох років вирішував юридичні проблеми, що стосувалися спадку. У 1877 році придбав 52 десятини придатної землі, 377 десятин лісу і 16 десятин непридатної землі у Любимівці. З того часу оселився у селі, де й провів останні 16 років. Значною публікацією цього періоду стала книга «Уезды Киевский и Радомысльский. Статистические и исторические заметки о всех населенных местностях в этих уездах и с подробными картами их» (Київ, 1887 рік, 156 сторінок). Ця публікація Похилевича є надзвичайно рідкісною. У новому виданні з’явилось 150 поселень, про яких не згадувалось у попередніх «Сказаннях…». Помер Лаврентій Похилевич 18 березня 1893 року. Його поховано у церковній садибі. Металевий литий надгробок на могилі, який зберігся до сьогодні, прикрашений зображенням розкритої книги з написом: «Сказанія о населенныхъ местностях Кіевской губерніи». Поруч із зображенням та датами народження і смерті вміщено напис: «Надворный Советникъ Лаврентій Ивановичъ Похилевичъ/Автор «Сказаній о населенныхъ местностях Кіевской губерніи». «Сказання про населені місцевості Київської губернії» – статистичні, історичні і церковні замітки про міста, містечка і села в межах Київської губернії. Статті містять надзвичайно багато цінної інформації – географічне положення, перекази про походження назви населеного пункту, найдавніші документальні відомості та дані про старожитності, археологічні знахідки, події XIV – середини XIX ст. Також є дані про власників зі стародавніх часів до кінця 1850-х років, статистика викупу земель селянами після реформи 1861 року, загальна статистика розподілу земель станом на середину 19 ст., статистичні відомості про населення, православні й уніанські храми, культові споруди, визначні архітектурні та фортифікаційні пам’ятки, садово-паркові ансамблі тощо.
Фото Олександра КОВАЛЕНКА | |
| Переглядів: 855 | Додав: komashkov | |