Останній номер газети
Головна » 2013 Березень 2 » Любов
12:02 Любов | |
 Засновники релігій та філософи були й до Христа. Але ніхто з них, хоч би які глибокі знання він мав про Бога, не наважився сказати те, що сказав святий апостол і євангеліст Іван Богослов: «Бог є любов» (1Ів.4,8). Любов земна – любов інстинктів, любов небесна – любов духа. Вони не заперечують одна одну, але доповнюють. Одак, інстинктивна любов може бути й помилковою, бо спрямована на суб’єктивне добро - „Це мені подобається, отже, воно добре й корисне”. Духовна любов прагне об’єктивного добра – досконалого, якісного. Доброта, шляхетне серце, справедливість, мудрість, розуміння краси й досконалости природи, творів мистецтва. Одним словом – божественну досконалість у всіх явищах, речах, людях, вчинках тощо. Там, де є любов, не може бути байдужості, млявісті: інтерес людини зосереджується на тому, що або кого вона любить. Улюблений зміст – кохана, захоплення, природа, мистецтво – стають найважливішими в житті. Ще Платон мудро зазначив, що любов дає людині одночасно і багатство, і бідність. Багатство бо людина знайшла скарб свого життя і він є джерелом її щастя, сили, прагнення жити. Бідність – бо розуміє, що ніколи повністю не володітиме цим скарбом, а це в свою чергу породжує смуток, відчуття самотності й нещастя. Попри це, любов – це завжди радість, котра не залишає людину і в прикрі хвилини. Це завжди добро, бо людина, котра любить, щаслива і хоче, щоб щасливими були й усі навколо неї. Звідси ще одне завдання духовного виховання – розвинути й закріпити божий дар всім серцем прагнути для всіх об’єктивно доброго, справжнього. Ісус кличе нас жити в любові, нести любов, розповідати іншим про любов. Даремними будуть зусилля наївного й щирого ідеаліста, котрий проповідуватиме любов, спираючись виключно на власні сили. Тільки через духовну любов, що відкривається нам у Христі, можна пізнати й сприйняти Божу досконалість. Тільки така любов є джерело релігійної віри, тільки через неї людина стане віруючою в справжньому й чистому значенні цього слова. Яку б релігію людина не сповідувала, вона прагне спілкуватися з Богом, щоб відповісти любов’ю на любов. Досвід спілкування з Богом отримуємо в молитві. Саме цей досвід допоможе людині відрізнити об’єктивне добро від суб’єктивного. Якщо віра побудована на духовній любові, вона відкриє людині, що Бог є Дух і Любов. Коли в інших людях і речах ми відчуваємо дух любові, коли нас самих охоплює священний трепет – ми долучаємось до Бога живого і відчуваємо свою спорідненість із Ним. Він – Отець, а ми через Ісуса Христа – Його діти. І наше життя, і наш дух – від Нього. Коли звертаєшся й усвідомлюєш, що тебе чують, коли молишся і відчуваєш, що молитва прийнята, коли в тайні Покаяння відкриваєш своє серце і відчуваєш себе прощеним і зціленим, - розумієш, що Бог – це не просто ідея чи безособовий абсолют, а твій особовий Бог, до котрого маєш право звернутися словами молитви «Отче наш». Той, хто так досвідчить Божу любов у своєму житті, побачить у Христі справжнього Єдинородного Сина Божого і прийме Його духом, любов’ю і вірою. Час зробити підсумок - не логіка й докази, не власне вольове рішення чи наказ приведуть людину до віри. Людина може увірувати не з примусу чи наказу, але тільки тоді, коли свобідною волею і просвітленим серцем, духовно прозрівши, пізнає Бога, котрий є Любов. Отже, без віри людина не може жити. Але без віри в Бога життя людини стає поверховим, безплідним, навіть руйнівним. А шлях до віри й Бога називаємо духовною любов’ю. І перше, що духовна любов може й повинна дати, – це свобода. Федір ВЕЛИЧКО
| |
| Переглядів: 572 | Додав: komashkov | |