 Чи хотіли б ви одягнути лицарський обладунок? А пережити один із середньовічних боїв? Якщо так, то вам не потрібна машина часу. У Вишгороді ініціативний Дмитро Тупіченко відкрив секцію історичного середньовічного бою. Він уже має за плечима чималий досвід і зможе навчити й вас майстерності володіння середньовічною зброєю та техніками бою лицарів. Ми «піймали» Дмитра між тренуваннями і він розповів, як можна переміститися у часі та чи посильна ноша лицарів сучасним тінейджерам.
– Дмитре, раді, що Ви погодилися на інтерв’ю. Розкажіть, чим Ви займалися до того, як пов’язали своє життя із середньовічними боями?
– Я з дитинства займався різними видами спорту. З тринадцяти років тривалий час відвідував секцію з бойового гопака. Збагнувши, що прагну розвиватися далі, почав шукати щось інше. У Судаку під час рицарського фестивалю «Генуезький шолом» спробував свої сили у турнірі із середньовічного бою. Мені сподобалось, як виглядає груповий поєдинок, і хоча мій перший ривок не вийшов, вирішив вивчити техніку середньовічного бою. Емоції, які взяли мене у полон на першому тренуванні, не передати словами. Це кардинально відрізнялося від усього, чим я займався раніше. На тренуваннях нас вчили фехтувати та розвивали реакцію. Далі робота зі щитом та мечем. Спочатку клуб історичного середньовічного бою «Айна Бера», до якого я долучився, був маленьким, із часом він розрісся і почав відкривати філіали. Так з’явилися клуби у Житомирі, Луцьку, Коростені, Рівному, Дніпрі, у Полтавській області та Вишгороді.
– Опишіть емоції першого бою. Коли одягнули обладунки, що відчули?
– Їх неможливо передати словами. Ти одягаєш обладунок, який важить 30 кг, і розумієш, що тобі потрібно рухатися у ньому, а якщо ти не будеш рухатися, тобі надають гарних стусанів. Це асоціюється у мене із запахом заліза, який дає неймовірний викид адреналіну.
Якщо порівнювати середньовічний бій з іншими видами спорту, він є менш травматичним, чим, наприклад, бокс. За рахунок обладунка, який фіксує суглоби, хоча є дуже важким.
– Що стимулювало Вас рухатися далі і стати керівником відділення середньовічного бою «Айна Бера» у Вишгороді? Це була Ваша ініціатива чи спільна?
– Була спільна ініціатива розширити клуб та залучити більше людей. Ми займаємося не лише фізичним розвитком, а й патріотичним. Люди, які тренуються у клубі, можуть не любити історію, але, поринаючи у атмосферу середньовіччя, вони розуміють, що це не нудні книжки чи лекції, історія може бути цікавою.
– Чи існує у Вас якийсь кодекс? Адже Ви навчаєте не лише дорослих, а й дітей бойовим прийомам. Чи можуть вони застосувати їх як реакцію на образи однокласника?
– Ми пояснюємо дітям, що прийоми можна застосовувати лише у залі та на змаганнях. У крайньому випадку, якщо є загроза життю дитині чи її близьким. Діти різні, і бувають випадки агресії, але ми співпрацюємо із батьками, проводимо бесіди і, якщо потрібно, застосовуємо покарання. Акцентуємо на тому, що те, що здобули на тренуваннях – не варто застосовувати у буденному житті.
– Чи є середньовічна боротьба альтернативою боротьби з агресивними підлітками?
– Більшість батьків здивовані змінами у поведінці своїх дітей. У них стало менше агресії, вони стають більш дисциплінованими.
– Що потрібно було Вам під час старту?
– Бажання. Домовилися за приміщення, почали робити косметичний ремонт. Саме перед відкриттям я отримав травму. На той час вже зібралась група бажаючих відвідувати тренування. Відкладати відкриття ми не могли. І координуванням робочого процесу займалася моя дружина – Юлія Тупіченко, яка також є бійцем нашого клубу і другим тренером. Дуже вдячний тим людям, які мені тоді допомогли. За рахунок того, що я «вилетів» із робочого процесу, ми відкрилися пізніше. Із 7 серпня 2017 року клуб середньовічного бою «Айна Бера» почав функціонувати у Вишгороді.
Залучали до нашого клубу дітей та дорослих на різноманітних святах у Вишгороді, де наочно демонстрували обладунки, роздавали візитівки, розповідали про бої. Допомогла соціальна мережа Facebook, у якій ми анонсували відкриття нової секції у Вишгороді. Далі спрацювало сарафанне радіо. Дуже вдячний батькам за їх активність та популяризацію.
Поштовхом нашого розвитку був турнір «Кубок Вишгорода», який ми провели взимку за підтримки Вишгородського міського голови Олексія Момота. Це було своєрідне визнання у рідному Вишгороді.
– Чи маєте спеціалізовану освіту, щоб викладати та тренувати дітей?
– Навчаюся у Харківській державній академії фізкультури і спорту на тренера. Завжди цікавився різною літературою з єдиноборств. Маю чималий досвід, зокрема навички бойового гопака. Також підтримку головного тренера асоціації клубів України з історичного середньовічного бою «Айна Бера» Олексія Лялюшка. Він дуже відповідальний і часто відвідує, зокрема і наше відділення, де проводить тренування. Ми обмінюємся досвідом між бійцями з різних відділень. Хтось приїжджає до нас тренуватися, ми їдемо, наприклад, у київське відділення на тренування. Хоча «Айна Бера» має багато відділень, але ми функціонуємо як один організм і підтримуємо один одного.
– Засновник «Айна Бера» Олексій Лялюшко має багато спортивних звитяг. Яких досягнень здобули за цей час Ви?
– У минулому році став двократним чемпіоном світу за версією HMB у номінації 21 на 21 в Іспанії, та за версією IMCF у номінації 16 на 16 у Данії. У фінальному бою в Іспанії ми билися із сильним суперником із Росії. Вони сім років поспіль одержували золото і не здавали першість нікому. Але поступилися місцем нам. Наш клуб показав достойний рівень і опускати планку не збираємося.
– Хто може приєднатися до Вас? Які вікові обмеження?
– Ми набираємо дітей від п’яти років і далі хоч до ста, якщо вам дозволяє здоров’я. На рівні з хлопцями у нашому клубі займаються і дівчата.
Перед тим як почати тренування з дітьми, отримуємо дозвіл від батьків та два рази на рік збираємо довідки про стан здоров’я. Також тренуємо дітей із зайвою вагою за взаємною згодою із батьками. До тренувань підходимо індивідуально, даємо посильні навантаження. Приємно бачити, як діти розвиваються, починають працювати над собою. Таким чином ми тренуємо не лише фізичну витривалість, а й моральну.
– Як проходять тренування?
– Тренуємося цілий рік і плануємо під кількість людей. Адже не всі мають спортивну екіпіровку, яка потрібна під час тренування. Починаємо із розминки, тренуємо схеми, щоб розуміти, як рухатися під час спарингів, чергуємо це із фізичним навантаженням і, звісно, спаринги. Для дітей тренування проходить у ігровій формі, але вони також розвивають витривалість, координацію, точність.
– Вишгородське відділення середньовічного бою функціонує недовго, але ви вже маєте нагороди. Де їх отримали?
– Брали участь у минулому році в чемпіонаті України із середньовічного бою «Поклик Героїв», звідки привезли два срібла. Організовували змагання у Вишгороді, наш боєць виграв кубок. На змаганнях у Коростені, які були відбірковими на чемпіонат Європи, виходили із бойовим прапором Вишгорода, він присутній на кожних змаганнях. Це подарунок від бійців АТО. Не могли повернутися без нагород: 3 золоті і 4 срібні медалі. Привезли срібло з чемпіонату Європи зі спортивного мечового бою в Мінську.
– Яким досягненням найбільше пишаєтесь?
– Кожне змагання, на якому діти займають призові місця і я бачу їхній прогрес і запал продовжувати – це найкраща нагорода для мене.
– Які плани на перспективу?
– Плануємо переїзд. Уже розпочали ремонт у іншому залі. І, звісно, хочемо у майбутньому виставити для початку свою окрему п’ятірку, не за горами і двадцять один учасник від Вишгородського відділення історичного середньовічного бою «Айна Бера». Тому активно тренуємося, адже скоро «Поклик Героїв» – чемпіонат України, де ми готуємось виставляти п’ятірку бійців.
– Дмитре, будь ласка, декілька слів для читачів «Слова».
– Ми раді вітати нових учасників нашого клубу. У нас не існує обмежень, можуть займатися всі (для запису тел. (093) 964-55-68, Дмитро). Перше тренування безкоштовне. Прагнемо прославляти Вишгородщину своїми здобутками і більше людей залучити до вивчення історії та техніки середньовічної боротьби. Будемо раді бачити вас 19-20 травня у парку «Київська Русь» на чемпіонаті України «Поклик Героїв». Це наймасштабніший фестиваль України, і ми дуже розраховуємо на вашу підтримку, шановні читачі!
Христина БАРАНОВСЬКА, «Слово»
|
