Головна » 2013 » Квітень » 6 » Копійчана справа

---

10:58 Копійчана справа

В одному з хлібних кіосків Вишгорода я постійно купую хлібобулочні вироби. Все здавалося б гаразд, але мене дивує й обурює така річ – одна з продавщиць завжди свариться і просить не давати їй дрібні монети номіналом 1 та 2 копійки. За її словами, цей дріб’язок – не гроші. Хочу зазначити, що я не несу їй копійчинами великі суми. Назбирається 5-10 копійок – от і розрахуюсь. А продавець просто повертає дрібні монети і хліба мені не продає. Я розумію, що вона порушує закон, але як мені її умовити брати гроші – і великі, і дрібні?  Володимир ДМИТРЕНКО, Вишгород.  Про те, що продавці всіх організацій, магазинів та кіосків зобов’язані приймати від громадян усі види національних грошей, прописано в постанові Кабінету Міністрів України від 15.6.2006 № 833 «Про затвердження порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення». Зокрема, у пункті 23 вказано: «Касир та інший працівник, з якими споживач розраховується за товар, під час проведення розрахунку повинен чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці, оформити розрахунковий документ на повну суму покупки, назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом. Касир та інший працівник, які мають право одержувати від споживача гроші за проданий товар, зобов’язані приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі». Тут чітко написано, що закон на Вашому боці. Окрім того, остання фраза стосується ситуацій, коли продавці, посилаючись на брак дрібних монет, округляють суму і не дають здачу копійками або замінюють їх цукерками.  Якщо посилання і нагадування закону продавцеві не допоможуть, тоді юристи радять переходити до конкретних дій. По-перше, попросити книгу скарг, в якій описати суть конфлікту. А по-друге, «ознайомити» із ситуацією, що склалася, Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Київській області (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 6. Тел.: (044) 279-92-62, 279-92-63) та органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування, на які покладено контроль за дотриманням вищевказаного Порядку.  Чому не варто нехтувати дрібними?  Десь років 30 тому, на одну копійку можна було придбати коробку сірників, випити склянку газованої води, купити шматок хліба в будь-якій їдальні та два поштових конверти без марок. А за дві копійки зателефонувати з вуличного автомата. А сьогодні, як бачимо, копійки нічого не варті, бо повсякчас бачимо їх на асфальті, на підлозі у транспорті або у продавців збоку біля каси.  Останніми роками Національний банк все частіше повідомляє про повне вилучення із обігу монет номіналом 1 та 2 копійки. Основна причина – значні витрати на їх виготовлення. Експерти кажуть, що це станеться тоді, коли цінники округлять до відповідних сум. А поки гроші не зникли з нашого життя, дрібними монетами цікавляться колекціонери, які завжди їх цінують і все про них знають. Наприклад, 2 копійки із викарбуваним 1992 роком можуть коштувати від ста до п’ятисот гривень. Значним попитом користуються монети пробних тиражів, що випускалися в обмеженій кількості й досі зустрічаються в обігу. Вартість такої копійчини у багато разів перевищує її номінал. Якщо у ваших кишенях чи гаманцях такі завалялися, їх можна продати навіть зараз.  Ольга ПЕТРЮК, «Слово»

Переглядів: 559 | Додав: komashkov

comments powered by Disqus