 Сьогодні прийшов час переосмислення та нового усвідомлення значення історії та походження міста Вишгород. Упевнений, що три роки тому багато з того, що відкрито, проаналізовано щодо місця, значення та походження Вишгорода, як перлини у системі європейських королівсько-князівських резиденцій Європи, не було б однозначно сприйнято, навіть із позиції існування такої «Х» ідеї у загально-інформаційному просторі.
Причина в тому, що Вишгород і Межигір’я, починаючи із початку утвердження радянської влади в Україні, завжди належало до «закритої» та «секретної» території, так званих урядових дач, де намагалися не привертати зайвої уваги. Розмовляти на тему, що Межигірський монастир, який століттями відігравав ключову роль українського духовного центру, успішно існував і був заснований значно раніше Києво-Печерської лаври – було під суворим табу. Після закінчення Другої світової війни понад 50 років знадобилося лише для того, щоб усвідомити і почати процес відродження найсвятішого місця України — храму-усипальниці, присвяченого першим святим Русі князям-страстотерпцям Борису і Глібу у Вишгороді. Межигірський монастир же був повністю знищений владою у 1934 році, піднятий у повітря двома величезними вибухами лише для того, щоб там могли ніжитися родини можновладців.
Розстріл дослідників села Старосілля, яке знаходилось навпроти Вишгорода, на Межиріччі, де було засновано один з перших біосферних заповідників та проведено фундаментальні етнографічні дослідження сіл київського Полісся, так само, як і засновників Вишгородського історико-культурного заповідника у 1938 році, подальше варварське затоплення цієї місцевості водами Київського моря, ударна комсомольська будівля Київської ГЕС із масовим переселенням до Вишгорода «прибульців» із інших регіонів СРСР призвело майже до повного знищення народної пам’яті, місцевих міфів, звичаїв і традицій. І сьогодні зустріти корінного вишгородця, нащадка тих, що жили на цій землі століттями, не так вже і просто. Нові поселенці виявилися майже повністю байдужими до історії давнього Вишгорода, нав’язувався міф, що Вишгород став повноцінним містом тільки після побудови ГЕС, а до цього був глухим та малоперспективним селом. Саме тому актуальність питання щодо фіксування та збереження легенд Вишгородщини для майбутніх поколінь важко переоцінити. Це фундамент розквіту і подальшого процвітання Вишгородщини та її столиці, визнання винятковості серед інших подібних заповідних територій сучасної Європи.
Прадавня назва міста Вишгород – «Вусеград» (сучасна транскрипція якої відбивається у назві нового мікрорайону, що тільки розпочав будуватися – «Велесгард»), яка вперше фіксується у творах Костянтина Багрянородного у 946 р., є умовною датою першої згадки у літописі про Вишгород. Ця назва, у якій розкривається дохристиянська домінанта існування сакрального міста (місця сили), як імовірного місця знаходження капища Велеса, поєднує його із іншими подібними прадавніми культовими центрами: Велесградами, Волосоградами, Велеградами інших могутніх слов’янських племінних об’єднань. Всім добре відомо існування капища бога Велеса на Подолі у Києві (можливо, саме на цьому місці з’являється згодом легендарна «Турова божниця»?), академік П. Толочко локалізує розміщення ще одного капища бога Велеса та описує широкі «Велесові луки», що існували у межах сучасної Оболоні у напрямку до Вишгорода тощо. Відомо, що великі київські князі Олег, Ігор, Святослав та їх військові дружини, укладаючи мирні угоди із греками у 907, 911, 944, 971 рр., присягалися: «по Рускому закону кляшася оружьемь своимъ, и Перуномъ богом своимъ, и Волосомъ скотьимъ богомъ». Не дивно, що у ті часи бог «Волос – Велес», бог багатства, процвітання та достатку Роду, відігравав таке вагоме значення у пантеоні давньослов’янських богів. На його честь називали цілі міста, які виникали навколо капищ. Наприклад, походження слова «Богатир – Богатур», можливо, пов’язано із цією давньою традицією. «Бик – тур» із давніх часів був уособленням Велеса. Давні воїни носили на своїх обладунках, щитах, шоломах зображення «дворогого» символу у якості оберега і процвітання власного Роду. Сьогодні неможливо не помітити, не виділити чіткий зв’язок між давніми Велеградами, Велиградами, Вяжгардами, які майже завжди виступали у якості адміністративно-релігійних центрів різних племінних слов’янських об’єднань, із прадавнім і таким важливим на ті часи «Вусеградом» або Вишгородом на Дніпрі. Аналізуючи історію слов’янства у Європі можна прийти до висновку, що міста із назвами: Вишгород, Вишеград, Велеград майже завжди відігравали важливе значення у адміністративній, релігійній сфері, генетично споріднених між собою. Справедливо відмітити, що навколо саме цих сакральних «місць сили» формувалися і майбутні сучасні держави: Чехія, Польща, Угорщина, Словаччина, Естонія тощо. По суті, ми маємо справу із справжнім історичним та еніологічним феноменом «Вишгородів – Вишеградів – Велеградів», який об’єднує між собою усі прадавні королівсько-князівські резиденції у певну систему та специфічні енергетичні центри формування та прояву слов’янського державотворення на теренах Європи!
Вишгороди ставали специфічними «маленькими Візантіями» («Царгородами») у значенні Третього Риму у місцях концентрації релігійної чи адміністративної влади на території домінуючих племінних союзів чи на місці їх межування. Наприклад, Вишгород на Дніпрі знаходиться практично між територіями прадавніх племінних об’єднань полян, древлян і сіверян, що у подальшому відігравало важливе значення при зборі данини та відбилося на його розвитку. Маючи зручне місце розташування, що дозволяло тримати під контролем головні торговельні шляхи чи збирати загальне віче, створювало умови виникнення на цій місцевості потужного духовного центру ще задовго до виникнення самої держави. Часто варто «пошкрябати» християнські святині, щоб під ними розгледіти давні центри поклоніння рідним богам. І чим вище, святіше християнська святиня, відповідно і значення, статус та велич того місця у дохристиянські часи зростає. Ми тільки сьогодні починаємо усвідомлювати, відкривати те, що було заборонено століттями. Це дійсно важко, але важливо, як і після ери войовничого атеїзму – повернення додому, до свого коріння, традицій, віри.
Вяжгард (Старе село), Велиград у Померанії, Велеград у Моравії, Вусеград на Дніпрі, Вишгород на Віслі тощо... Цікаво і не випадково, що після проповідування християнства усі ці прадавні «капища» стають потужними центрами і святинями християнської Віри. На давніх і забутих місцях поклоніння «рідним богам», на могилах пращурів та у священних дубових гаях будують величні храми, ховають та започатковують культи нових святих. Так поступово добре забуте старе відновлюється для майбутнього. Така вже людська природа. Прийшов час усвідомлення — сьогодні стало можливим говорити ПРАВДУ. І це головне – це Добре!
«Феномен княгині Ольги як історичної особистості полягає не тільки й не стільки в тому, що вона була першою та єдиною жінкою, яка сподобилась обійняти великокнязівський скіпетр й тривалий час успішно урядувати в Київській державі. Княгині Ользі належить визначальна роль у сполуці Русі язичницької з Руссю християнською» – читаємо у передмові книжки Володимира Ричка «Княгиня Ольга».
Місто Вишгород на Дніпрі у концепції «Велеградів – Вишеградів – Вишгородів», як королівсько-князівських резиденцій стародавньої Європи, посідає особливе місце. Вишгород, як історичне місце, давно має стати родзинкою так званої «Вишеградської четвірки» в усвідомленому прагненні України до Європи, на шляху до демократизації та євроінтеграції. Країни, які входять до Вишеградської четвірки: Польща (Вишгород над Віслою, місто князя Конрада Мазовецького, представника династії Пястів), Чехія (Вишеград, як найдавніша частина Праги), Угорщина (Вишеград, як місто, що історично пов’язане з донькою Ярослава Мудрого), Словаччина (у Чехії, на кордоні зі Словаччиною – місто Велеград, столиця Великоморавського князівства). Як бачимо, кожна з цих країн має свої прадавні столиці «Вишгороди – Вишегради – Велегради», які історично пов’язані із Вишгородом на Дніпрі.
Розпад Римської імперії, виникнення та піднесення «Нового Риму» – Візантійської імперії зі столицею у Царгороді (Константинополі), мотивував до створення, подальшого запозичення і розповсюдження не тільки культу так званих «Святих Софій», а й до виникнення феномену Вишгородів – маленьких «Цареградів» у провінції як адміністративно-релігійних центрів, перших князівських резиденцій одночасно з проповіддю Божого Слова, яке супроводжувалося хрещенням цілих народів. Цей процес тривав досить довго – майже цілих 50 поколінь – від нової ери до початку другого тисячоліття! По суті, усі Вишгороди – Вишегради – Велегради є синонімом «Вічного міста» та його наступника – Царгорода. Це традиційна назва усіх перших адміністративно-релігійних центрів там, де було прийнято «Новий Заповіт» – виникали свої маленькі, регіональні «Царегради – Вишгороди». «Місто Вишнєго», як «Цар-місто» – синоніми, як перше, так і друге завдячує «Богу – Отцю – Царю всього земного». З цього випливає логічний висновок – у кожного народу, нації, племені після прийняття християнського вчення (Віри) виникав і існував свій власний «Третій Рим». Цим святим містом була не Москва, що нам вперто нав’язували протягом останніх століть, а могутнє, прадавнє об’єднання Вишгородів – Вишеградів – Велеградів, як королівсько-князівських резиденцій та релігійних центрів, святих місць (місць сили) на території сучасної Європи.
Необхідно підкреслити, що усі ці центри проповіді нової на той час християнської віри виникали не на пустому місці. В інформаційному просторі з’являються і перші публікації на цю тематику, наприклад, http://www.pisateli.co.ua/index.php/stati/444-vadim-pereguda-vyshgorod-na-dnepre.
У статті Володимира Рєпіна «Кто городил города в Европе?» з’являється спроба проаналізувати систему «Вишеградів – Вишгородів» як давньослов’янських міст, побудованих на горі. Автор проводить аналогію, що міста, які будувалися на високій горі – «берг», або на березі – «бжег», «брег» сприймалися як «міста – Берегині». У цьому контексті місто Лемберг або Львів трактується як «місто Лева на горі» і є синонімічним назві Вишгород. Степан Наливайко трактує топонім «Вишгород» як «місто Роду», що у свою чергу також відповідає поняттю «міста — Берегині», https://www.proza.ru/2009/11/18/803.
Ознайомитись з історією Вишгородів, що знаходяться в інших країнах, можна на сайтах в мережі Інтернет.
Вадим ПЕРЕГУДА,
провідний науковий співробітник Вишгородського історико-культурного заповідника
(Далі буде)
|
