Останній номер газети
Головна » 2013 » Липень » 27 » Дякуємо долі, вчителям і школі
10:55 Дякуємо долі, вчителям і школі | |
 Ми зібралися біля сучасної школи і згадали старе приміщення своєї: із довгими коридорами, неймовірно цікавими кабінетами біології, фізики, хімії, іноземної мови, і нашим – тракторної справи, круті дерев’яні сходи, що вели на другий поверх, парти, за якими сиділи, – тепер такі вже стали раритетними… Ми любили всі шкільні закутки, подвір’я в обрамлені бузкових кущів, каштанову алею, що вела до шкільних ділянок… Усе це миле серцю, бо там жили наші дитинство і юність. Зустрічі проходять, зазвичай, що п’ять років. На перших побаченнях однокласників з’ясовували, хто де вчиться, яку професію обрав, ким став, вийшов заміж чи одружився, у кого народилися діти, потім стали говорити про те, що до школи вже ходять сини і доньки, а тепер – про внуків. І про тих, хто вже у вічності: там багато учителів, і серед них - перша наставниця Галина Сергіївна Мельниченко, улюблена викладачка російської мови і літератури Людмила Йосипівна Братківська – на їхні могили на сільському кладовищі ми принесли квіти. Боляче й гірко, що не топчуть вже ряст на землі наші хлопці Іван Гордієнко, Петро Пількевич, Володимир Постемський, Віктор Чижук, Юрій Богдан. На побачення з нами прийшла найкраща, найрідніша вчителька, класний керівник Раїса Василівна Роговець. І в школі, і потім впродовж тридцяти років після її закінчення вона ставилася до нас, як до рідних дітей, і зараз сприймає своїх учнів такими ж. Ми знову згадували поїздки у Канів, Мінськ-Брест-Хатинь, Москву, Ленінград, Волгоград. Раїса Василівна навчила нас бачити і розуміти прекрасне, слухати й чути музику і людей: возила в театри, в музеї, на виставки. Навіть репертуар у нас був особливим: ми вивчили ліричний цикл творів «А у нас во дворе», «Старый вальсок» на музику Яна Френкеля, «Малиновка» модного тоді ансамблю «Вераси» стала взагалі символом шкільної дружби… Вінілову платівку із записом цієї пісні та короткою вітальною промовою у виконанні Василя Заславського хлопці подарували всім дівчатам на свято 8 березня. Тепер Тоня Топал роздрукувала тексти «наших» пісень і ми хором згадали мелодії шкільної пори. Зустріч через 30 років проходила в камерній атмосфері сільського кафе «Хуторок», де наш лідер і талановитий організатор Світлана Сапон з групою підтримки подбала про щедре застілля, музичне оформлення й комфортні умови для спілкування. Приємно було бачити кожного, хто, облишивши буденні справи, прийшов на це свято. Вразив Вітя Павленко, який учительці та всім однокласницям приніс троянди. Нас навчали і виховували гарні вчителі, тому ми всі стали гарними людьми, і вдячні за те, що Демидівська школа була і є у наших долях.
Надія КОВАЛЕНКО, випускниця Демидівської школи 1983 року, член Національної спілки журналістів України | |
| Переглядів: 584 | Додав: komashkov | |