Останній номер газети
Головна » 2014 Лютий 21 » Дивна краса малої батьківщини
13:11 Дивна краса малої батьківщини | |
 Село моє рідне, колиска моя, Нас доля зв’язала з тобою. Ти – берег життя, Ти – ранкова зоря, Ти – пташка, Що мчить над водою… Села, як і люди, мають свої біографії. У кожного з нас є велика Батьківщина – Україна, є і мала – село, місто, край, де народився, навчився рідної мови, почав пізнавати навколишній світ… Катюжанка вперше згадується в історичних документах XVII століття. Тобто, можна стверджувати, що селу щонайменше 400 років. Це мальовниче місце розташоване на північний захід від Києва і Вишгорода, біля річки Здвиж. Видатний київський історик і дослідник дев’ятнадцятого століття Лаврентій Похилевич у «Сказанні про населенні місцевості Київської губернії» пише: «…Село у десяти верстах на захід від Димера розташоване по ледь помітних пагорбах, правого берега річки Здвиж, що тече в одній версті від села. Земля піщано-глиниста, вкрита лісами переважно сосновими, між якими є і корабельні. Жителів обох статей 837. Село заселене, за переказами, людьми, які прийшли за 300 років перед сим з Димера, з яких старший називався Катюга. (Цікаво, що значення прізвища Катюга походить від давньослов’янського слова «катюжний» – жорстокий, катовський (звідси слово кат). Тобто таке прізвище міг отримати суворий, грізний чолов’яга, - ред.) Катюжанка до останнього часу належала до Димерського староства, яке, мабуть, в останній період буття Польщі, не перетворене у приватний маєток тільки завдяки своєму бідному ґрунту і дешевизні в той час лісів. Церква Свято-Михайлівська дерев’яна, 6-го класу; землі має 40 десятин. Побудована у другій половині минулого століття, але невідомо, в якому саме році. До побудови нинішньої церкви мешканці Катюжанки вважалися прихожанами однієї з Димерських церков Космо-Даміанівської. Крім села Катюжанки такі села складають нині її прихід: Катюжанська Гута, Димерська Рудня, Абрамівка, Феневичі». Сьогодні Катюжанка вражає розмірами та інфраструктурою. Чисельні магазини, школа й вище професійне училище, відремонтовані дороги. Великою мірою все це зроблено за сприяння районної влади та сільського голови Лідії Заводської, яка керує селом останні дванадцять років. Село живе сьогодні завдяки жертовності своїх земляків, які боронили рідний край від зазіхань чужоземців. Ось уже 70 років над нами мирне небо. Але подвиг земляків в Катюжанці не забувають. Сьогодні в селі мешкають 97 учасників Великої Вітчизняної війни, 276 дітей війни. Загалом ветеранська організація Катюжанки налічує більше тисячі чоловік. Члени організації на чолі з Надією Олексієнко беруть активну участь у громадських заходах, музичній самодіяльності, тісно співпрацюючи з сільською радою. Не оминула село й афганська війна. Катюжанський осередок організації ветеранів-афганців налічує вісім членів. Його голова Василь Шпаковський разом зі своїми бойовими побратимами у співпраці з Надією Олексієнко допомагають сільраді та Лідії Заводській вирішувати суспільні питання та організовувати військово-патріотичне виховання молоді, інші питання життєдіяльності села. З 1978 року працює у селі дошкільний навчальний заклад «Лелеченя», який у змозі розмістити 10 груп дітей. Крім дитячих майданчиків, є в садочку і плавальний басейн зі спортзалом. Сьогодні заклад відвідує 160 дітей, що для такого великого села – недостатньо, тому й черга у більше, ніж 60 дітей на майбутній рік. Планується відкриття ще двох груп, ремонт даху, будівництво своєї мінікотельні і, врешті, ремонту басейна. На сьогодні, за допомогою сільської та районної влади, у садочку замінені на енергозберігаючі всі вікна та двері, у співпраці з батьківським комітетом здійснюється косметичний ремонт в групах. – З усіма питаннями, що стосуються повсякденної діяльності, – розповідає завідувач «Лелеченяти» Галина Верес, – ми звертаємось до сільського голови Лідії Заводської, яка надає допомогу або їде у район та намагається їх вирішити. Жодна проблема закладу не залишилася без уваги, вирішення їх – лише питання часу. Зараз у дитсадку працює вчитель фізкультури Роман Малаєв – єдиний чоловік у жіночому колективі. Його заняття дуже подобаються дітям, вони із задоволенням виконують вправи та грають у спортивні ігри. Він же веде гурток малювання, бо має хист і до цієї справи, займається оформленням інтер’єру приміщень закладу. А нещодавно, коли рясно випав сніг, Роман Малаєв організував із вихованцями заняття на лижах. Це мабуть єдиний приклад у районі. Така новизна дуже припала дітям до душі та викликала велике зацікавлення. У 30-х роках минулого століття в одній з сільських хат була відкрита школа. Зараз Катюжанська спеціалізована школа має сучасне приміщення зі спортивним залом, комп’ютерним класом і очолюється енергійним директором, депутатом районної ради Миколою Микитчиком, який керує нею протягом останніх майже 29 років. Нещодавно у школі замінено вікна та двері, зроблено ремонт за районною програмою «Теплий туалет», оновлено дах над спортивним залом, заплановано подальше вдосконалення будівлі та її приміщень. До організованого місцевою школою фан-клубу київського «Динамо» приїздять тренери та гравці команди. Тренер Юрій Сьомін, Тарас Михалик, колишні і теперішні гравці клубу відвідували Катюжанську школу з дарунками, вели цікаві розмови з школярами про клуб та організацію його роботи. Школа знала різні часи, але головне – за цей час виріс творчий колектив педагогів-однодумців. Це дозволяє на належному рівні організовувати навчальний процес, а її випускникам бути конкурентноздатними на ринку праці та при вступі до ВНЗ. Минулого року в селі відкрили капітально відремонтовану та переоснащену амбулаторію загальної практики – сімейної медицини. Це зроблено за сприяння голови облдержадміністрації Анатолія Присяжнюка, народного депутата України Ярослава Москаленка, голови райдержадміністрації Олександра Приходька та завдяки спільним зусиллям із місцевою громадою. У приміщені амбулаторії розташовані кабінети сімейних лікарів, реєстратура, оглядовий, маніпуляційний кабінети та кабінет долікарської допомоги. Медична допомога надається за спеціальностями загальна практика – сімейна медицина, акушерство та гінекологія. Колектив амбулаторії складається з 12 чоловік. – Відкриття цього закладу – це досягнення для всієї громади, адже жителі дев’ятьох сіл можуть отримувати кваліфіковану медичну допомогу. Це близько п’яти тисяч мешканців. На сьогодні сільська амбулаторія є взірцевим прикладом первинної медико-санітарної допомоги, – так охарактеризував свій заклад завідувач Валерій Чорнобай, який він очолює понад сорок років. Поруч із амбулаторією розташований сільський клуб, у якому відбувається багато громадських заходів, урочисті церемонії, інші події. Із розвитком інфраструктури села клуб дещо втратив те культурно-виховного значення, що мав за радянських часів. Але після того, як у його приміщенні був зроблений капітальний ремонт, затребуваність закладу пішла вгору. – Дитячі музичні, творчі і танцювальні гуртки знову набувають в селі популярності, – зазначає директор клубу Валентина Лісовенко, – а народні співочі колективи, особливо серед ветеранів, ніколи її не втрачали. – Сьогодні наше село набуває сучасного вигляду, не втрачаючи при цьому своєї автентичності, – наголошує сільський голова Лідія Заводська. – Зі мною в апараті сільської ради працює згуртований колектив однодумців, який допомагає у здійснені планів та є моєю опорою в роботі. Тетяна Олексієнко, Євгенія Корнієнко, Василь Васильченко, Анна Осадча, Людмила Єльченко, Лілія Алєшенцева, Наталія Пустова, Марія Чуян – усі вони фахівці своєї справи. Працюючи на посаді сільського голови, я в останні роки постійно відчуваю увагу та підтримку районної влади в особі Олександра Приходька та його помічників. Завдяки їхній підтримці та сільській ініціативі розвивається медицина, ремонтуються дороги та будівлі закладів освіти і культури, створюються умови для розвитку бізнесу. Я вдячна за це керівництву району, місцевим депутатам, бізнесовим структурам та всім, хто сприяє розвитку нашого села. Є серед катюжанців люди, відомі усій Україні і не тільки. Перша, хто згадується – народна артистка України, лауреат Шевченківської премії Наталія Сумська, яка часто відвідує рідне село, проводить культурні заходи та підтримує постійний зв’язок із малою батьківщиною. – Тут пройшли мої щасливі дитячі роки, – згадує Наталія Сумська, – у цих місцях навіки залишиться частинка моєї душі. Споглядаючи чудові краєвиди та красу місцевих пейзажів, розумієш, що тільки у селі людина може так близько спілкуватися із природою, відчувати її душею. Серед таких місць – Катюжанка. І куди б не закидала доля його вихідців, воно завжди живе з ними у серці. Володимир ПОТАПОВ, «Слово»
| |
| Переглядів: 821 | Додав: komashkov | |