 Двадцять сім років Україна плентається у пісках сучасної цивілізації і ніяк не вийде на такий потрібний шлях новітнього цивілізаційного розвитку. Залишилось ще тринадцять років, і шлях легендарного Мойсея буде подоланий! Та чи може після цього настати час нашого «образумления»? Чи є хоча б якийсь натяк на прорив у практичній економіці?
Ні одна революція у теперішньому світі не продовжувалась у такому великому часі! Хоча тепер у нас «демократія» дійшла до повного (абсурдного) «розв’язання язиків» у різних невігласів у громадських та деяких державних організаціях.
За пройдений час прийнято не так багато цінних законів і рішень. І ті не завжди виконуються. Для прикладу, ліквідація віковічної сталевої завіси на кордонах України – є безвізовий режим чи отримання Українською церквою Томосу – але це все дасть свої плоди в майбутньому. Та ніяких суттєвих зрушень у власній економіці нема, занепад невідступно насувається, а країна якось ще тримається за рахунок якої б то не було, а допомоги від світових та європейських банківських кредиторів.
У своєму теперішньому стані українська державність ніби побудована на зразках усталених європейських державницьких схем, але з пострадянським відтінком. На реальному розвитку теперішньої української державності надто позначається багатовіковий період бездержавності, перебування в кабалі у сусідніх держав. Цивілізаційний розвиток Київського князівства у середньовіччі був зупинений навалою диких орд Чингисхана. Богдан Хмельницький показав, що Україна може бути вже на той період сучасною державою – це був перший наш гетьманат. Та цей гетьманат теж загинув від навали тих же нащадків Чингисхана, які сформували Московську державу.
Шостого жовтня 1917 року, в період розвалу чергової імперії – так званої Російської – українські козаки, не мудруючи лукаво, обрали в Чигирині на всеукраїнському козачому з’їзді отаманом всіх вільних козаків України Павла Скоропадського – гетьманом другого гетьманату України. Успіхи у нього були, та московитські нащадки хана не дрімали…
А, власне, тамтешнє українське козацтво, як організацію, з червня 1917 року почав створювати звенигородський отаман Семен Гризло.
Як наслідок революції 1917 року козацтво почало відновлюватись. Відновлювалася Україна – відроджується і козацтво. Україна – це держава козаків.
Гетьманат – ідеальна форма влади в Україні. Це монархічна форма правління, але в Україні вона не спадкова. В Україні завжди перемагав виборний гетьман.
Спроби встановити в Україні спадковий монархічний гетьманат успіху не мали. Монархія – форма правління, де найвища державна посада належить гетьману. Він до 1764 року – очільник козацького війська та верховний правитель України. Наказний гетьман – призначений указом царя, короля, урядом. Гетьманщина – напівофіційна назва території Лівобережної України, якою з 1667 р. по 1764 р. управляли гетьмани.
Гетьман – в ХVІ столітті – виборний ватажок козацького війська Запорозької Січі. ..
Гетьманат допоможе нам ефективно керувати Україною в умовах повного розгардіяшу від «демократії». Це буде одна із найсучасніших європейських монархій.
Монархізм – політичний напрям, що обстоює монархію, як єдину форму державної влади. Для України тепер потрібна тимчасова монархія – гетьманат років на 10, 15, 35! Цей перехідний устрій допоможе (забезпечить) перехід від сьогоднішнього непевного стану до устрою держави сучасного європейського зразка.
У разі відходу від влади одного гетьмана мусить діяти чіткий та вичерпний кодекс обрання (не призначення!) наступного гетьмана. Наша історія знає багато випадків, коли після смерті гетьмана настає розруха, анархія, боротьба за пост володаря. Цю колоритну картину ми бачимо сьогодні в Україні в умовах підготовки до чергових виборів президента України.
Двадцять сім років Української держави, двадцять сім років пошуків і випробувань, включаючи і неоголошену війну з російським агресором. Але стоїмо, боремось, перемагаємо!
Запровадити варто гетьманат! Виробити чітку програму дій для прориву! Знайти і узаконити сучасного самовідданого державного лідера! Всіх кандидатів на кожний державний пост піддавати перевірці системою «Поліграф» на предмет корупції, патріотизму, відданості Україні, наявність освіти і особливо володіння корисними для суспільства знаннями, моральні якості, самопожертву заради держави. Також потрібна чітка державна пропаганда.
Вибори, перевибори гетьмана – щорічно або на два роки, не більше! За невиконання клятви перед народом – страта, закон Запорізької Січі.
Гетьманат для України може бути запроваджений рішеннями Верховної Ради. Боротьба за надійність і добротність роботи парламенту повинна початись з утримування депутатів коштами від свого виборчого округу. Суворі покарання за прогули засідань. Високий рівень відповідальності в умовах громадянської свободи – це державна єдність в умах і в діях.
Гетьманат діє, Верховна Рада України діє, суддівська система діє, Кабінет Міністрів діє, громадські проукраїнські організації діють. Діяльність опозиції може бути відновлена після скасування системи гетьманату із виконанням своєї місії.
Втрати від неефективності керування державою повинні бути максимально обмежені. Дискусії – основні методи досягнення порозуміння в корінних і в поточних питаннях. Втрата часу – це затримка цивілізаційного розвитку, шлях на задвірки світового розвитку.
Партії повинні боротися за благополуччя держави, а не за почесні місця біля державного бюджету.
Анатолій МИСЬКО,
адмірал-командор українського козацтва
|
