Переплелося у житті сумне й веселе. Тож після новин про події в Україні і світі зупинилася на каналі з українськими мелодіями.
Певно, що невеселі ноти телепатично передалися і співачці. Вона дуже журилася, що туман і дощі притлумили тьохкання в серці. Слухачів запитувала, чи може природна аномалія вплинути на почуття? Багато хто їй би пояснив, що кохання не зважують дощем та туманом. А якщо сніг та заметіль, то треба думати, як не замерзнути, а не співати так жалібно-безнадійно у затишній студії.
Пригадала життєву історію, коли закохана дівчина за своїм милим подолала тисячі кілометрів і все шукала його єдиного. Навіть сувора  природа чужих країн змилостивилася над нею і через багато літ страждань повернула їй коханого.
А з радіо через негоду обділена коханням співачка чи подругу, чи об’єкт неспокійного сну благала:  – Не питай мене, чому? А навіщо запитувати, коли і так ясно, що дощ і туман витруїли всі почуття, і тому не могла спокійно спати. Коли ж сну не має, то й думки плутаються. Певно, безсоння ще одній безталанній навіяло, що після зими квітує весна, а потім літо й осінь. 
Епохальне відкриття після летаргійного сну! Виконавиця кілька разів з подивом повторила, як чергуються пори року. Щиро потім зізналася, що цей геніальний пасаж у своїй пісні виношувала два роки. Скільки треба пережити, передумати, щоб народилися такі неперевершені рядки! Бо от тумани та дощі, дійсно, можуть внести таку плутанину! Глянеш за вікно – чи то осінь, чи весна, а може, зиму розквасило?!
Як можна кохати, коли і в природі казна-що твориться?! Тож з переляку (не дай Боже, ще грім ударить!) зве омріяного: – Бери мене, бо я твоя! Коли розвіється туман, дощ на шибці висохне, коханий почує, що не треба ні про що питати, бо вона вже його (на годину чи на вечір).
Мені від такого примітивізму та несмаку і невибагливості тих, хто таку муру нам підсовує, стало гірко. Невже збідніла так наша одна із наймелодійніших мов, чому стали пародією на українську мелодію оті перли з радіоефіру? Напевне, щоб вкотре підкреслити нашу меншовартість? Витончена технологія впливу на підсвідомість, щоб, врешті, українці назавжди запам’ятали, на якому етапі розвитку їхнє мислення та рівень культури, зокрема і пісенної. То й співають затуманені та безголосі, краще б мовчали та освіжали гарячі голови благодатним дощем прозріння. Сором і ганьба!
Недавно транслювали концерт нашого надто відомого, заслуженого артиста, який запопадливо розкланювався після виконання російського репертуару, дякував усім чужою мовою.
Прикро спостерігати, що в конкурсі «Україна має талант», окрім одного українця-фізика, не має нічого національного. Співають будь-якою мовою, а рідні мелодії – якась дивина, немовби марсіани раптом відвідали Україну. Хоча яке маємо пісенне багатство! Пісні на слова Андрія Демиденка, Вадима Крищенка збирають тисячні зали! Навіть «Юний орел» на своєму рівні співає українською про сало й кропиву. Проте національно-патріотичне не надто популярне на багатьох приватних телеканалах і в радіо­ефірі. Ніяк не може дехто відірвати пуповину від «брата», хоча в його обіймах задихаються наші співвітчизники.
А скільки талановитих митців і співаків у безталанній Україні, у кожному селі! І в  нашому районі є самобутні колективи, де співає душа і серце б’ється у ритмі любові до рідної землі, слова, пісні. Відомі далеко за межами району і співочі гурти Вишгорода, які прикрашають сцену патріотичним репертуаром і високою майстерністю виконання.
Запам’яталися імпровізовані концерти української народної пісні у курортному Трускавці, де самодіяльний шанувальник і пропагандист рідних мелодій щодня збирав біля бювету голосистих відпочивальників, роздавав охочим слова пісень. Скільки щирості, непідробної любові звучало в тих акордах української душі! Дехто й кривився, відвертався та пісня наздоганяла байдужих, бо лунала мелодія рідної землі, слова повертали до витоків духовності.
Щоб телебачення і радіо в Україні були по-справжньому високоідейними та одухотвореними, то мають законодавці усвідомити свою належність до української нації та врешті творити національно-патріотичний пласт культури. І 35% українського ефіру в Україні замало! Нам потрібно добре почистити замулене джерело української пісні.

Ольга ДЯЧЕНКО