Головна » 2013 » Січень » 12 » Будівничі Вишгородського краю
13:41
Будівничі Вишгородського краю
Районний спорткомітет, районна організація республіканського товариства «Колос» (голова Олександр Володимирович Волкотруб) провели серйозну роботу по оздоровленню спортивного руху в районі, залучаючи до нього трудові колективи, школи, громадські організації. Організували спортивні колективи з легкої атлетики, спортивної гімнастики, водного спорту, волейболу, фехтування, тенісу. Разом із сільськими радами, радгоспами, приводили в порядок спортивні майданчики, стадіони, інші спортивні споруди. Успішно діяв яхт-клуб спортивного товариства «Водник» на Київському водосховищі. У Вишгороді було відкрито дитячо-юнацьку спортивну школу (директор Олександр Тихонович Когут), спортивна організація будівництва Київської ГЕС привела в порядок міський стадіон. Під безпосереднім керівництвом голови райспорткомітету Сергія Івановича Сідненка була організована дитяча футбольна команда «Чайка», яка займала призові, та виборювала перші місця на футбольній арені Київської області, міжрайонних змаганнях, в республіканській першості та виграла всесоюзний турнір «Шкіряний м’яч», ставши чемпіоном СРСР. Спорткомітет взаємодіяв з спортивними базами відпочинку в нашому районі – «Зеніт», «Динамо», «Авангард», «Колос». 

Одним з проблемних питань для нас був контроль за санітарним станом, дотриманням природоохоронного законодавства і громадського порядку на базах відпочинку і в садових (дачних) товариствах, які розміщалися на лівому і правому берегах Київського водосховища, а також на березі Десни, де, крім названих організацій, в літній період безсистемно розміщувались намети відпочиваючих з усіх кінців Радянського Союзу (тут лікувалися йодистою водою). Крім того, дачні товариства знаходились на острові Великий в гирлі Десни. 

Всього станом на 1 травня 1973 року нараховувалось близько 460 баз відпочинку, в основному київських підприємств і організацій, та садових і дачних товариств. 

Відповідні районні установи за дорученням райвиконкому в 1973 році провели комплексну перевірку всіх баз відпочинку і садоводачних товариств. Виявили суттєві порушення правових, природоохоронних, будівельних, санітарно-гігієнічних норм їх експлуатації. Внаслідок чого райвиконком прийняв змістовне рішення стосовно наведення належного порядку у функціонуванні цих суб’єктів організованого відпочинку громадян Києва і Вишгородського району. Ми ввели спеціальні паспорти на відкриття їх в експлуатацію на літній період. Виконання даного рішення покладалось на районну комісію, яку я очолив. Мали місце випадки закриття на певний період окремих об’єктів за порушення правил експлуатації та ігнорування рішень спеціальної районної комісії, зокрема в лісових масивах лівобережжя району, а також на острові Великий. 

Хочу відзначити велику організаційно-кадрову роботу, яку провели начальник відділу внутрішніх справ майор Микола Федорович Гребенюк, його заступники майор Борис Аврамович Ленда, майор Володимир Терентійович Мяловський, начальник ДАІ Михайло Дмитрович Корнієнко по формуванню персонального складу відділення і будівництву його приміщення. 

Оперативно провів осінній призов 1973-го року до лав Радянської армії новостворений апарат райвійськомату під керівництвом майора Віктора Олександровича Мартинова. 

Організовано, цілеспрямовано розпочав свою роботу штаб цивільної оборони району під керівництвом майора у відставці Миколи Васильовича Мещерякова. Зі знанням справи він за короткий термін налагодив роботу на всіх підприємствах, організаціях району. 

Регулярну дієву практичну допомогу місцевим радам району надавала сек ретар виконкому Валентина Амбросівна Ласкаржевська. Систематично проводила навчання з їх головами й секретарями, а також з керівниками постійних комісій районної ради. 


У листопаді 1973 року почала видаватись районна газета «Світло Ілліча». Редактору газети Шульзі Андрію Йосиповичу вдалося підібрати до редакції досвідчених журналістів-професіоналів. Мені приємно відмітити, що з першого складу редакції до цього часу в районній газеті «Слово» успішно працює досвідчений фотокореспондент Олександр Петрович Коваленко. 

Наприкінці 70-х років районний відділ архітектури видав архітектурно-планувальне завдання (будівельний паспорт) на будівництво у Вишгороді філіалу Московського державного будівельно-проектного інституту (МДБПІ), який став архітектурною окрасою міста, і в якому працювали висококваліфіковані кадри проектувальників. 

У перші тижні існування району за дорученням райвиконкому і райкому партії районний архітектор В. Климик власноручно виготовив з бетону на заводі ЗБВ «Кременчукгесбуду» стелу до в’їзду у Вишгород із зображенням княгині Ольги та князя Ігоря, чим розпочалась практична робота по реалізації програми напов нення міста архітектурними формами з зображенням історичної тематики часів Київської Русі, заснування Ольжин-града. З часом талант скульптора і архітектора Климика вилився у власноручне виготовлення декоративного фонтану біля будинку культури «Енергетик», барельєфу на фасаді ресторану «Вишгород» (побезгосподарськи знищеному), пам’ятний знак воїнамвизволителям Вишгорода, художнього мозаїчного панно на школі №2 у Вишгороді. 

У 1978 році до нас звернувся керівник археологічної експедиції Інституту археології Академії наук УРСР Петро Толочко за дозволом по здійсненню археологічних розкопок на Ольжиній горі (Дитинець). Такий дозвіл райвиконком видав і археологічна партія цієї експедиції під керівницт вом Володимира Зосенка активно включилась у пошукову роботу. Успішно закінчила її у 1979 році, отримавши неоціненні скарби епохи древньої Русі. 

Однією із складових частин комплексної програми розкриття історичного минулого районного центру був розроблений В. Климиком проект благоустрою і відновлення історико-заповідної зони Вишгорода. Сутність його полягала в тому, щоб нанести на опорний план основні архітектурно-історичні пам’ятки, місця археологічних розкопок, контури древнього городища, можливі пішохідні маршрути від підніжжя Ольжиної гори до фундаментів Борисо-Глібського храму, а також видових майданчиків, що примикають до давніх валів та урвищ, які зберегли історичні назви. Автор проекту запропонував ще комплекс історичного музею десь біля підніжжя Ольжиної гори, яка поступово обсипалася на крутому схилі з півдня. Продовжити укріплення підніжжя гори можна було б саме будівництвом музейного комплексу, який міг би вирішуватись у вигляді реставраційно відновлених споруд епохи Київської Русі по аналогії Золотих воріт у Києві. Декоративні елементи та малі архітектурні форми відтворювали б копії відомих зображень від часів трипільської культури й до XIX ст. включно. На жаль, в подальші періоди розвитку району дана концепція не знайшла підтримки з боку районних керівних органів. 

Добрим словом згадую наших надійних помічників, соратників і сподвижників по організації, становленню і соціально-економічному розвитку району, керівників місцевих рад. Це – голова Димерської селищної ради Зінаїда Олександрівна Поліщук, голова Вишгородського міськвиконкому Анатолій Петрович Гірченко, його заступник Тетяна Іванівна Дегтяр, наступний голова міськвиконкому Василь Андрійович Рябець, голови виконкомів Катюжанської сільради, член виконкому районної ради Катерина Іванівна Олійник, Сухолуцької сільради Василь Фануїлович Лапутько, Вахівської сільради Василь Андрійович Шкаврон, Демидівської сільради Микола Никифорович Цуркан, Старопетрівської сільради Сергій Павлович Чигрин, Новопетрівської сільради Володимир Михайлович Нестеренко, Ясногородської сільради Прохор Дмит рович Козак, Пірнівської сільради Степан Кирилович Поштарний, Козаровицької сільради Іван Степанович Ковальчук, Лебедівської сільради Дмитро Галактіонович Булавчик, Нижчедубечанської сільради Оксана Дмитрівна Клименко, Хотянівської сільради Меланія Андріївна Вдовиченко, секретарі виконкомів Любимівської сільради Олексій Клавдійович Приходько, Лютізької сільради Микола Іванович Кирієнко, Вишгородської міськради Світлана Пилипівна Брагарник. 

Всі ми, організатори району, працювали з повною віддачею своїх сил, досвіду, знань благородній і важливій справі соціально-економічного розвитку району, благополуччю, добробуту і щасливого життя всіх трудівників Вишгородщини. Працювали ми, як сказано у відомому поетичному творі, «не ради славы, ради жизни на земле». 

З глибокою шаною і вдячністю ми згадуємо наших колег, які пішли з життя. Вічна їм слава! 

З теплотою в серці і синівською вдячністю я згадую наших старших товаришів, наставників, мудрих і досвідчених керівників – голову Київського облвиконкому Івана Петровича Лисенка, його першого заступника Андрія Івановича Шульгу, заступників Людмилу Іллівну Хорозову, Володимира Григоровича Маломужа, Костянтина Терентійовича Фурсова, які надавали нам велику практичну допомогу в роботі, були справедливо вимогливими, ніколи нас не підміняли і не принижували. 

Користуючись нагодою, щиро вітаю моїх колег – організаторів району, всіх жителів Вишгородщини з 40-річчям району, бажаю всім міцного здоров’я, щастя, добра, благополуччя, світлого радісного життя. 

Нехай Господь оберігає всіх нас! 

Іван БУРДАК 
Фото з архіву редакції
Переглядів: 1304 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus