Головна » 2013 » Серпень » 10 » Бринить любов у кожному рядку…
10:30
Бринить любов у кожному рядку…
Минулої суботи у Вишгородській центральній бібліотеці відбулася презентація першої збірки поезій Віктора Кучерука «Красива ти, моя любове…». 

Талановитий поет народився 1958 року в селі Городище-Пустоварівка на Київщині. Вірші почав писати з дванадцяти років. Після служби в армії довгий час жив і працював у Прибалтиці. Зараз із своєю сім’єю проживає у Вишгороді, працює електрозварником в ООО «Гідромонтаж». 

З нагоди презентації зібралися численні друзі, родина, колеги – поети з різних куточків України. Але найголовнішим гостем, напевне, була мама Віктора Анатолійовича. Присутні вітали Віктора Кучерука з першою книгою-«ластівкою» – теплими словами, власними віршами, квітами та різними подарунками, серед яких була навіть лялька ручної роботи від композитора Оксани Первово-Рошки, на мелодії якої покладено чимало поезій Віктора Анатолійовича, що зачаровують своєю мелодійністю та красою. Віктор Анатолійович – справжній поет-пісняр, у якого наскільки легкий і ритмічний розмір, що читаючи вірш, інколи вже й починаєш його наспівувати. 

Іван Гентуш, пародист зі Львова, прочитав декілька веселих пародій на вірші та побажав йому творчої наснаги. 

Сам поет відрізняється неабиякою скромністю та простотою, він не тяжіє до модних поетичних течій, не шукає в них себе. У його поезіях читач не знайде пафосу. У рядках його душа, почуття до коханої жінки, рідного краю та життя у всіх його проявах, з негараздами та щастям. Поезії Віктора Кучерука позначені тонким ліризмом, ними можна розфарбовувати сірі будні, навіювати рожеві мрії та навіть лікувати від депресії, вважає поетеса Софія Кримовська. 

Збірка вийшла за підтримки Людмили Максименко, голови обласної профспілки енергетиків. Упорядник та дизайнер обкладинки Катерина Матвійко – добра товаришка поета. 

Марина ПОГОРЄЛОВА, «Слово»



Віктор КУЧЕРУК

Любове вічна, Україно...

Любове вічна, Україно,
Твого я саду кревний плід.
Моє підґрунтя і коріння
Укрите мороком століть.
Минулого кривлянням ситий,
Несу безвісності тягар:
Чи пращур був із посполитих,
Чи рід іде мій од татар?
А, може, я лихої вдачі
Тому, що серцем пів-на-пів
Онуком значуся козачим
І спадкоємцем чумаків?
Душа одвічно повна туги
За землю цю іще тому,
Що предок, певно, 
йшов за плугом,
А я не сію і не жну?
О Боже милий, хто я?.. Звідки?..
Кому на світі я рідня?..
Нема подіям давнім свідків –
Є різні версії щодня.
У суміші брехні і правди,
Початків губляться сліди,
Та українець я насправді,
Бо так люблю тебе завжди.
І звичайнісінька людина,
Не в снах чи мріях – наяву –
Моя відрадо, Україно,
З тобою в серці я живу!

Молитва за Вишгород

Пращури завзяті та могучі
Будували храми і вали.
Поховать веліли їх на кручах,
Щоб ті кручі вищими були.
Кров’ю, потом і слізьми полита
Мироносна Ольжина земля.
Хай її Всевишній покровитель
Береже, як мати немовля.
Вишгороде, молимось за тебе,
За твою одвічну доброту.
За блакить безкрайню 
твого неба
І у полі ни ву золоту.
Отче наш, майбутнього 
предтечі
Уквітчали працею свій край.
У достатку дай зрости малечі,
Позабуть минуле нам не дай...

Пережити, вижити та жити

Пережити, вижити та жити
Серед глуму, злиднів і брехні,
Попри шал реформ 
несамовитий,
Що життя вкорочує мені.
Пережити, вижити і жити,
Щоб сказати дітям про жахне
Не життя, а болями повите
Існування батькове земне.
Пережити, вижити і жити,
Не спаливши стяги та хрести.
Віру в краще удесятерити,
Не упасти, а потроху йти.
Пережити, вижити і жити
Без образ на долю та на час.
Усміхатись сонцю у блакиті,
Як життю колись – 
у перший раз.

Зачекай... Схаменися... 
Отямся...

Зачекай... Схаменися... 
Отямся...
Не спіши гучно мовити: 
– «Ні!..»
Недопите тобою шампанське
Коливається в склянці на дні.
Недоїдених ласощів гірка,
Наче суміш солодких надій…
Непочутий, услід шепну: 
– «Гірко…»
І затихну в печалі своїй.
Переглядів: 828 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus