Головна » 2013 » Серпень » 17 » 100 років прожити – у Бога заслужити
11:18
100 років прожити – у Бога заслужити
Не раз, вітаючи рідних з ювілеями, днями народження, ми бажаємо їм не старіти душею, плекати молодість у серці та пройти життєвою стежиною аж до ста щасливих років. У житті буває по-всякому – добре і не дуже, але, коли поруч ми відчуваємо підтримку рідних людей, – все пережити і пройти через роки набагато легше. Не уявляє без родини свого життя і Микола Зіновійович Ходарченко, мешканець Боденьок. Саме тут 9 серпня радісно гомоніли численні онуки та праправнуки, святково метушилася велика рідня, бо дідусь та прадідусь Микола Зіновійович святкував свій 100-річний ювілей. 

Привітати ювіляра в цей день приїхали не лише родичі, а й ті, кому небайдужою є доля столітніх людей. Від імені Президента України, районної державної адміністрації та районної ради, районної організації Партії регіонів ювіляра привітали заступник голови РДА Валентина Духота та заступник голови районної організації Партії регіонів Марина Мельниченко. Тепло поздоровляли земляка зі сотим днем народження Сувидський сільський голова Сергій Михайленко та голова ради ветеранів Сувидської сільської ради Анатолій Корзаченко. Ювіляру вручено також грамоти та подарунки. Щирі побажання лунали від усіх, хто прийшов того сонячного дня привітати довгожителя. Із села Озерне, що на Чернігівщині, в гості до брата, приїхала сестра Галина Зіновіївна, якій теж уже далеко за 80 років. 

Що вражає, коли переступаєш поріг цієї затишної садиби, де живе ювіляр, так це ідеальна чистота і на подвір’ї, і в будинку, і на городі. За цим слідкує сестра іменинника Марія і численні родичі, які завжди готові прийти на допомогу. 

Довелося Миколі Зіновійовичу побачити все на своєму віку – і війну, і голод, і велику перемогу, пройти через сумні та радісні хвилини життя. Всевишній розпорядився так, що за прожитих сто років він побачив найцінніше – народження трьох дітей, вісьмох онуків, тринадцяти правнуків та праправнуків. Найчастіше рідня присутня в житті людини дуже епізодично. Поки живі бабусі-прабабусі, до них приїжджає багато родичів – брати-сестри, їхні діти – двоюрідні брати, потім і діти дітей – троюрідні. І це так здорово і красиво, коли збирається велика родина! Спільні родові кодові слова, сімейні оповіді, історії, перекази, загальні смаки й уподобання, страви, нарешті… І нас усіх об’єднує в цей момент відчуття єдиної родини. Тоді хочеться з гордістю сказати: – Ми – велика рідня! Наш рід такий великий і я не один у цьому світі... 

Коли позаду сто років життя, важко описати його одним словом, бо воно – як книжка, яку гортати і перечитувати. І хоча столітній Микола Зіновійович добре знає ціну прожитому, має про що розповісти і згадати – вірить, що багато чого ще потрібно зробити, а на все ласка Божа. Він – один із тих, кому Господь подарував цілу вічність, щоб передати її нащадкам і з висоти прожитих років подивитись на свій рід. Не кожному випадає таке щастя… 

Олексій СЛОБІДСЬКИЙ, «Слово» 
Фото Олександра КОВАЛЕНКА 

Секрет довголіття – у доброті та людяності 

Всього за кілька хвилин спілкування з ювіляром і його рідними (дякую Богу за такі щасливі миттєвості в моєму житті!) я зрозуміла, в чому головний секрет довголіття, і що об’єднує цю велику і дружню родину. Це найголовніші загальнолюдські цінності – людяність, вдячність, вміння співпереживати і поважати ближнього. Ось про таких людей треба писати книги і знімати фільми, а на їх життєвому прикладі виховувати молодь! У них у всіх світяться очі – від найстаршого Миколи Зіновійовича до його найменшеньких праправнучків! Та доброта, яку випромінює світло їх очей, додає сили і наснаги, вселяє віру в те, що світом править любов, добро і небайдужість. 

Десь, розчулившись від такої уваги, Микола Зіновійович крадькома витер сльозу, а потім, вклонившись і перехрестившись, як перед іконою, взяв у руки привітання від керівництва держави, області та району – здавалося б, непомітні дрібниці, але як багато про що вони говорять! Перш за все про те, що за 100 років не зачерствіла душа, а, значить, не зачерствіють душі і в його близьких, у всіх тих, хто збирається з ювіляром за одним столом, хто п’є з ним воду з однієї криниці, хто підставляє плече і протягує руку допомоги… Інакше й не може бути, бо всі вони мають перед собою прекрасний приклад для наслідування – Миколу Зіновійовича: – брата, батька, дідуся, прадідуся, сусіда, друга, земляка, бойового побратима, справжню Людину… 

Многії літа вам, дорогий Миколо Зіновійовичу, достатку, благополуччя і процвітання всій вашій родині! Ми пишаємося Вами, як пишається Вами і вся наша рідна ненька-Україна! Доки будуть у нас такі люди, доти буде міцною наша держава! 

Валентина ДУХОТА
Переглядів: 1048 | Додав: komashkov
comments powered by Disqus