Останній номер газети
Головна » 2014 » Січень » 18 » Коментар юриста
17:29 Коментар юриста | |
 Верховною Радою України 16 січня 2014 року було прийнято цілий комплекс законопроектів, які є досить актуальними і є вимогою часу, адже зміни, які прийняті відповідають всім критеріям та стандартам міжнародного права. Дані закони розроблялися протягом 2 років, а також основні його положення пройшли громадське обговорення. Загалом проекти Законів, які були проголосовані вчора передбачають внесення змін до близько 30 законів та кодексів України. Зокрема, вказаними Законами України внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України. Актуальність змін зумовлена тим, що останнім часом в Україні відбувається суттєве загострення політично-соціальної кризи. Непоодинокими стали випадки масових заворушень, втручання в роботу державних та правоохоронних органів; відбуваються захоплення будівель державної та комунальної власності; набули широкого розповсюдження прояви вандалізму та екстремізму, значно збільшилась кількість хуліганських дій. Так, наприклад, передбачено удосконалення адміністративної відповідальності за правопорушення під час проведення масових акцій, в тому числі: запровадження відповідальності за використання масок, шоломів, відкритого вогню, піротехнічних засобів, зброї ті інших предметів, призначених для вчинення протиправних дій, а також використання під час таких заходів без дозволу органів внутрішніх справ форменого одягу; запровадження відповідальності за встановлення без дозволу органів внутрішніх справ для проведення масових заходів палаток чи інших малих архітектурних форм; посилення відповідальності за порушення правил проведення масових заходів. Дані зміни відповідають міжнародним нормам права та міжнародній практиці реагування на зазначені правопорушення, а саме: в Німеччині передбачена кримінальна відповідальність за маскування обличчя, носіння шоломів, щитів тощо під час масових акцій; у Франції передбачена кримінальна відповідальність за приховування обличчя під час заворушень (3 роки ув’язнення та штраф 45 000 €); заборона маскування обличчя також передбачена в США, Канаді, інших країнах. Також масового поширення набуло таке явище як екстремізм, тобто діяльність, спрямована на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення або утримання влади, розпалювання соціальної, расової, національної, етнічної, мовної чи релігійної ворожнечі та ненависті, здійснення масових заворушень, порушення громадського порядку, хуліганських дій та актів вандалізму. Відтак на цьому етапі є виправданим та доцільним введення кримінальної відповідальності за наклеп та екстремістську діяльність, також є доцільним підсилення відповідальності за інші протиправні дії, що значно зросли останнім часом. Не можливо погодитись з коментарями деяких опозиційних політиків, які стверджують, що дані зміни до законів не відповідають нормам права та нехтують правами та свободами громадян. Тому, що кримінальна відповідальність за здійснення екстремістської діяльності, яка проявляється в різних формах, наявна в усіх європейських країнах. Згідно з Резолюцією №1344 (2003) «Про загрозу для демократії з боку екстремістських партій та рухів в Європі» ПАРЄ закликала держави-члени Ради Європи передбачити у своєму законодавстві можливість обмежень свободи висловлювань, зборів та об’єднань з метою боротьби з екстремізмом, а також запровадити дієві покарання, які б виконували роль стримуючого фактору, зокрема, за публічні заклики до насильства, расової дискримінації та нетерпимості. Крім того, ПАРЄ рекомендує прийняти законодавство з метою запровадження адміністративних процедур, які б перешкоджали розповсюдженню екстремістської ідеології за допомогою нових інформаційних технологій; у Резолюції № 1754 (2010) "Боротьба з екстремізмом: досягнення, недоліки та невдачі" ПАРЄ також закликало держави-члени Ради Європи забезпечити застосування заходів покарань щодо публічних закликів до насильства, расової дискримінації та нетерпимості, а також запровадити в законодавство положення про боротьбу з розпалюванням расової ненависті або з її пропагандою. А що стосується відповідальності за наклеп, то в Україні наявні цивільно- правові засоби захисту від наклепу мають, на жаль, низьку ефективність та не сприяють стримуванню від вчинення таких порушень, про що свідчать поширеність цього негативного явища. Запропоновані зміни відповідають міжнародній практиці. Кримінальна відповідальність за наклеп передбачена: законодавством багатьох європейських країн, зокрема: Бельгії, Австрії, Великобританії, Данії, Іспанії, Литви, Латвії, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швеції тощо, а також законодавством 19 штатів США. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України» (щодо заочного кримінального провадження)» встановлює можливість здійснення кримінального провадження без участі особи, яка ухиляється від прибуття до органів досудового розслідування або суду. Законом передбачається удосконалення законодавчих засад здійснення кримінального провадження та імплементація міжнародних стандартів щодо можливостей здійснення кримінального провадження без участі особи, яка ухиляється від прибуття до органів досудового розслідування або суду. Такі зміни є виправданими та актуальними для українського законодавства, оскільки, на жаль, є досить багато прикладів в сучасній історії України, коли особи, які скоїли злочини проти громадян та держави, уникали кримінальної відповідальності, а потерпілі були позбавлені захисту своїх прав та компенсації заподіяної їм шкоди як цивільному позивачу у кримінальному процесі. Що це дасть: дозволить забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від прибуття до органів досудового розслідування чи суду, наприклад, шляхом виїзду за межі території України. Крім того, необхідно зауважити, що запропонований парламентом варіант заочного кримінального провадження містить численні запобіжники, які спрямовані на те, щоб жодним чином не погіршити права підозрюваної чи обвинуваченої особи, в тому числі й право на захист. Згідно ст. 5231 підозрюваного чи обвинуваченого є: повторна неявка до суду без поважних причин; не повідомлення суду про наявність поважних причин або повідомлення про причини, які не є поважними. Прийняття даного Закону прискорить процес розгляду досудового розслідування, зменшить судові витрати, а також приведе норми Кримінального процесуального кодексу України у відповідність з європейською судовою практикою і прийнятий з метою запобігання таким «процесуальним диверсіям», коли особа відмовляється брати участь в судових засіданнях по вигаданих причинах та зловживає цим. Подібні механізми існують в законодавстві низки європейських країн (Франція, Італія, Бельгія, Швейцарія тощо). Крім того, норми Закону відповідають міжнародним стандартам та рекомендаціям: Резолюція 75 (11) Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень і з боку Європейського суду з прав людини (рішення від 18.05.04 у справі "Шомоді проти Італії” (Somogyi v. Italy), рішення від 14.06.01 у справі "Меденіца проти Швейцарії” (Medenica v. Switzerland) Закону, підставами для здійснення слідчих дій при відсутності тощо), за умови, що при цьому дотримуються гарантії, які забезпечують права особи, закріплені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Наявність достатньо широкого комплексу гарантій прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та недопустимості погіршення його становища у порівнянні з особою щодо якої кримінальне провадження здійснюється у загальному порядку, дає також підстави для висновку про те, що інститут заочного кримінального провадження узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини з цього питання. Також позитивні зрушення, які матимуть місце після набрання чинності зазначених Законів України відзначив і голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Валентин Загарія. Про це свідчать положення закону, які передбачають, що заочне провадження щодо особи здійснюватиметься лише у випадку якщо вона ухиляється від прибуття на виклик до органу досудового розслідування або суду, і при цьому здійснення кримінального провадження визнано можливим за її відсутності. Однак, навіть якщо прийнято рішення про здійснення заочного кримінального провадження це жодною мірою не позбавляє особу права прибути для безпосередньої участі у кримінальному провадженні, що матиме наслідком його здійснення у загальному порядку, передбаченому КПК України. В підсумку можна впевнено стверджувати, що попри всі критичні відгуки та коментарі від окремих політиків стосовно прийнятих Верховною Радою України законопроектів 16 січня 2014 року, вони сприятимуть утвердженню в Україні прав і свобод громадян, захисту особи і суспільства від злочинних посягань. Сергій Резніченко, юрист
| |
| Переглядів: 568 | Додав: komashkov | |